«А за мирного часу зараз би говорили про те, яким буде наступний конкурс «Золотий карась адвокатури», – ледь не синхронно промовили ми з Євгеном Козіним, зустрівшись на території одного з київських госпіталів. Адже так склалося, що найчастіше з Євгеном і його дружиною Галиною ми дійсно бачилися на святі дозвілля та відпочинку адвокатів, який до пандемії і війни щорічно організовувала Рада адвокатів Київської області.
«Та нічого, — вирішили ми, — після Перемоги обов’язково відбудеться ще не один конкурс, а поки головна справа – нищити ворога».
Зараз мій співрозмовник – командир екіпажу БПЛА, капітан, служить у підрозділі аеророзвідки спеціального призначення “КОНДОР” Першої президентської бригади ОП “БУРЕВІЙ”.
В госпіталі Євген «Адвокат» Козін (ніхто з рідних і близьких навіть не сумнівався, що він обере собі саме такий позивний) проходить реабілітацію після поранення на околицях відомого Серебрянського лісу на Донеччині. На сьогодні залишилося витягти ще декілька уламків. Особливо важливо витягнути той, що застряг в нозі, адже може бути пошкоджене сухожилля, а накульгуючи повернутись на фронт буде важко. «Навіть не знаю, як буду потім проходити контроль в аеропортах», – сміється Євген. Адже з майже 70 уламків кілька десятків маленьких навіть не доцільно діставати, тож «привіт» від оркського дрона-камікадзе, мабуть, залишиться з адвокатом на все життя.
До речі, цікаве спостереження: під час розмови Євген раз по раз жартував, навіть коли розповідав про свій стан здоров’я. Виявилось, що гумор, почасти «чорний», – частий гість у стінах госпіталю. За інакшого ставлення до реалій захисникам психологічно важко адаптуватися до нових умов їхнього життя, наприклад, дізнаючись, що вартість нового біонічного протезу стартує від декількох сотень тисяч гривень.
Та підтримка побратимів робить дива: і вдома, і на полі бою. Власне саме з цього і почалася наша розмова.
- Євгене, насамперед бажаю тобі швидкого одужання і міцного здоров’я. З твого посту у Фейсбуці стало зрозуміло, що у тебе днями з’явився другий день народження. І в цьому чимала заслуга твоїх бойових товаришів…
Так, дійсно, цього разу нашому екіпажу БПЛА поталанило вижити, незважаючи ні на що. Втім, що стосується того крайнього дня на фронті, то тепер згадуються ознаки, що все з самого початку пішло не за планом. Загалом, ми, так би мовити, «нічні снайпери», тобто працюємо в темну пору доби. Інколи бувало, що за ніч могли зробити 8-10 влучних вильотів. Але того дня вдалося зробити набагато менше, врешті-решт нашу «пташку» взагалі подавили, а наше місцезнаходження запеленгували. Ми швидко зібралися, завели бус – і рушили швидко до своїх. Але дрон-камікадзе нас все одно наздогнав. Зауважу, що бус був броньований, здається, колись його використовували інкасатори. Але кришу розірвало вщент, а нас посікло уламками.
І так, хочу ще раз подякувати хлопцям зі свого екіпажу, без яких ми б з тобою сьогодні вже не розмовляли. Це насправді героїчні люди з великої літери!
Олександр Яз із пробитими легенями пробіг 1,5 км за допомогою, яка завдяки йому прийшла вчасно! Олег Кучмій якимось дивом витягнув мене з машини, хоча в самого руки були пробиті уламками. Мабуть, дуже вже хотів кума врятувати (посміхається). На жаль, разом зі мною сильно постраждав наш водій – Микола Нікіфоров, він і досі в дуже важкому стані.
Але коли нас вже несли до евакуаційного транспорту, ми, лежачи в одній калюжі крові, все одно жартами підтримували один одного, і заприсяглися «не помирати сьогодні». І з того моменту вже все пішло «за нашим планом». Адже, як виявилось, за нами був посланий іще один дрон – добити поранених. Але хлопці з сусідніх підрозділів допомогли, прикрили, «погасили» того дрона засобами РЕБ. Врешті-решт, друг виконав свою обіцянку (власне, як і я) — вдячний йому за це. А ще я знову зрозумів, що гарний шолом і «бронік» — це найперше, чим має опікуватись воїн.
- Стривай, що означає, «знову»? Хіба це не перше поранення?
Так, нас вже накривали ГРАДами минулого літа. Але тоді все якось легше обійшлося.
- Отакої. То що ж це, у тебе вже три дні народження, чи що?
Ну, мабуть, так. Але чесно – з мене вже досить)
- Тим не менше, тоді ваш екіпаж повернувся у стрій. І збираєтеся знову, чи не так?
Звичайно. А як інакше, хтось же має нищити цю наволоч.
- Я так розумію з твого настрою, що на війну ти пішов добровольцем.
Саме так. Перші дні війни я зустрів, як і мільйони українців, прокинувшись від обстрілів рано вранці. За декілька днів уже був у силах ТРО Вишгородського району, і навіть дуже швидко дістав собі ПТРК, але у боях участі майже не брав.
А після того, як орків викинули з Київщини, то повернувся до адвокатського офісу. Але мене весь час муляло, що слово «захисник», як до мене інколи звертались, зараз набуло зовсім іншого значення. І якщо за мирного часу адвокати були захисниками прав і свобод громадян, то під час війни ми маємо стати захисниками найважливішого права – права на життя. Причому не лише конкретне право на своє життя чи життя рідних, а взагалі право на життя нашої країни. Можливо, це звучить трохи пафосно, але я насправді відчував щось подібне. Тож став готуватись. Приблизно за півроку пройшов усі необхідні спецкурси (стрілецька підготовка, медична, вихолощення зброї тощо, закінчив школу операторів БПЛА), провів переатестування з цивільного звання (колись, до адвокатури, працював у правоохоронних органах) на військове, став капітаном (трохи понизили у званні, але що ж робити, – знову посміхається) – і з лютого минулого року перебуваю у Нацгвардії.
- Вибач за делікатне запитання, дружина твоє рішення підтримала повністю?
На мою думку, жінка завжди живе для сім’ї. Коли ця сім’я кудись зникає, вона не може зрозуміти, як тепер жити. Але, щоб родина не зникла, інколи потрібні рішучі кроки. Я щасливий, що моя дружина повністю підтримала мене і моє рішення.
Так, їй страшно, вона хвилюється за мене, але знає, що в нашій родині останнє слово буде за мною. Тим більше, що мій вступ до лав НГУ не був спонтанним, то ж був час усе обговорити й усе зрозуміти. Врешті-решт, десь в глибині себе я відчуваю, що воюю, щоб вони були в безпеці. Це ж навіть не метафора, бо наша родина – переселенці з Донбасу, я й досі знаходжусь у розшуку так званого карного розшуку ДНР, і я з 2014 року знаю, що там де орки – там смерть.
- Що ж, тепер зрозуміло, що надихає тебе повертатися на фронт, попри все. А скажи, чому ти обрав саме роботу з БПЛА? І яка зараз взагалі ситуація з дронами на фронті?
Чому обрав… Мабуть, бо мені подобається літати — моє це, йде мені. Тим більше, що й у льотчиків екіпажі, і у нас теж. А ще БПЛА – це дуже високоточна зброя. Які б балістичні калькулятори не використовували артилеристи, влучити в склад з БК чи в бліндаж, який розташований за декілька кілометрів, виходить далеко не з першого разу. Інша справа – дрони. Дивись: за декілька днів до поранення ми чітко “розібрали” ось цей бліндаж, було видно, що аж колоди розлітаються. З першого снаряду поцілили. Скажу відверто, вдало виконане завдання мотивує найбільше…
Тут ми відволіклися на перегляд відео зі смартфону Євгена. Але на прохання вибрати якесь видовищне відео для публікації на сайті він відповів стримано:
Краще іншим разом колись. Справа в тому, що зробити класні кадри виходить не дуже часто, а ці відео – це певна валюта для волонтерів. Адже екіпаж БПЛА постійно чогось потребує – генераторів, додаткових батарей, врешті нам зараз потрібні новий бус і нове спорядження. А такими відео ми хоч якось віддячуємо нашим помічникам)
- Стривай. А ось це фото, здається, я десь його бачив…
- Так, це відома світлина Серебрянського лісу, зроблена моїм побратимом Денисом Зеленим «Гефестом». На жаль, він загинув на початку травня, і це фото – згадка про нього
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Іще в школі БПЛА вчився літати на коптерах типу Mavic, Autel. Але зараз ми використовуємо ті дрони, які окупанти прозвали «Баба Яга». Найчастіше російські окупанти називають так великий ударний гексакоптер Vampire (виробник – українська компанія SkyFall). Насправді не тільки цей дрон став для загарбників нічним кошмаром, але «вампіри», дійсно, найчастіше. Назва – через те, що в день цей безпілотник не може літати, бо, коли повністю завантажений, стає дуже важким. Має відносно малу швидкість і голосний звук двигуна, але підіймає навантаження вагою до 20 кг на висоту до 400 м і може одночасно скидати чотири снаряди. Орки просто ненавидять “Бабу Ягу”. При вартості приблизно 20 тис. доларів такий дрон за одне вдале чергування може здійснити до 12 польотів і знищити близько 10 цілей, у тому числі до 5 одиниць військової техніки на мільйони доларів. І коли вже починаємо працювати, і перший скид — усе влучно, вдало — підіймається адреналін, бажання й далі гарно працювати. Хоч вилітаємо на дальню відстань, але найбільше емоцій і бажання далі працювати з великими “пташками” викликає цей “бада бум”, який чуєш на відстані семи кілометрів і розумієш, що там з окупантами. Це дуже вражає.
- Втім, наскільки мені відомо, легко не буває – адже противник теж дуже інтенсивно розвиває цей вид озброєння.
Це війна дронів, як не крути. Але, скажу так, за останній рік ситуація з безпілотними авіаційними системами відчутно покращилась, особливо в плані кількості FPV, коптерів та іншого. Крім того, змінилися діапазони польотів FPV-дронів, тому вони стали різноманітнішими й кориснішими для бойових дій. І так, ти маєш рацію, радіоелектронна боротьба росіян на достатньо високому рівні, але ми використовуємо дрони значно ефективніше і краще з двох простих причин. По-перше, бо у нас їх не так багато, відповідно, ми цінуємо кількість дронів, яка є і набуваємо досвіду як пілоти. По-друге, немала роль метафізичних і ідейних складових, бо ми розуміємо, що боронимо свою землю.
- Так уже сталося, що саме в день твого поранення на сайті Президента було зареєстровано петицію про бронювання адвокатів. На думку автора ініціативи, мобілізація адвокатів матиме руйнівні наслідки для всієї системи професійної правничої допомоги, може відбутися значне порушення законних прав та інтересів сотень тисяч громадян України та юридичних осіб. Твоя думка з цього приводу?
Очевидно, що і на фронті, і в тилу кожен виконує свою роль. І я розумію обурення колег, які кажуть про певну несправедливість, коли, наприклад, судді чи прокурори й слідчі мають бронь, а адвокати – ні. Однак впевнений, що ідея бронювання за критерієм професії неправильна. По-перше, на фронті немає касти недоторканних, і не слід її створювати. Тим більше, що я особисто знаю випадки, коли в ЗСУ служать і судді, і прокурори, і, як я, адвокати. Мій кум, до речі, той, що витягнув мене з понівеченої машини, — теж людина, умовно кажучи, зі статусом, – депутат Вишгородської міської ради, але ми воюємо пліч-о-пліч. Тож це просто неправильно — говорити, що якісь професії мають бути заброньовані, а якісь – ні. Бронювання за якимось іншими критеріями – так, адже очевидно, що хтось в окремо взятій ситуації в тилу буде значно кориснішим, аніж в окопі, не вміючи навіть стріляти. Але це має бути якийсь персоніфікований підхід. Що стосується адвокатури загалом, то навіть у часи війни вона не стає слабшою. Хоча б тому, що в професії є багато жінок (40% від загальної кількості адвокатів), які інколи навіть більш досвідчені й рішучіші за деяких чоловіків (нікого не хочу образити, але неодноразово стикався з такими випадками). Врешті-решт, адвокати мають пам’ятати, що їхній обов’язок – це захист прав і свобод громадян. А як я вже казав, найпріорітетніше право — це право на життя, яке усі ми й маємо захищати. Тож зараз захисникам слід робити свою справу в судах, але коли прийде час – то ставати на захист і на фронті.
- Дякую за розмову. Швидкого одужання усьому вашому екіпажу, і янголів-охоронців на кожне плече.
Навзаєм. І знаєш, що хочу сказати наостанок. У мене часто з’являється таке відчуття, що наші воїни у боротьбі з орками працюють, як у відомій футбольний приказці, коли «збірній Бразилії можна забити скільки завгодно голів, але вона все одно заб’є на один більше». Ось і зараз: наш екіпаж наче виведений із строю, ми поранені, але запевняю – ми ще заб’ємо свій м’яч у їхні ворота.
І цей м’яч точно буде переможним!
Розмовляв Сергій Козлов