Огляд практики упорядкувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань трудового права, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 120/2772/24 щодо виключення з військового обліку
Обставини справи. В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що 31.05.2022 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №28/3649.
Позивач вказав, що неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проставлення відмітки про його виключення з військового обліку в наслідок непридатності до військової служби за станом здоров`я, відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Разом з тим, відповідна відмітка про його виключення з військового обліку відповідачем так і не була проставлена в його військовому квитку, натомість здійснено закреслення на сторінці 32 зазначеного військово-облікового документа.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Обґрунтування Суду. З положень ст. 2 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу», а саме частину першу статті 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324; 2015 p., № 22, ст. 151) викладено в такій редакції: «1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов’язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров’я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов’язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов’язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов’язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати».
Отже, безпосередньо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних інформації про виключення позивача з військового обліку відбулось правомірно та у відповідності до вищенаведених норм законодавства.
Наведений висновок підсилюється тим, що внесення відомостей відбувалось на підставі чинної Довідки ВЛК від 31.05.2022.
У контексті наведених обставин суд погоджується з доводами представника позивача, що обов’язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, на яки останній не має впливу, не може створювати негативних наслідків позивача.
Додатково варто зазначити, що непроставлення відмітки про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
З огляду на встановлені фактичні обставини суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_10, в особі його територіального підрозділу, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не проставленні у військово-обліковому документі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас суд зауважує, що наявність у позивача права на проставлення у належному йому військово-обліковому документі відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, не звільняє його від обов`язку з`явитись в ІНФОРМАЦІЯ_8 з необхідним пакетом документів (в тому числі паспортом та військовим квитком) для проставлення відповідної відмітки.
Докладніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/3tzcptmp
Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 400/1448/24 щодо розгляду заяви на відстрочку
Обставини справи. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що самостійно виховує сина віком до 18 років, мати якого померла. Позивач двічі звертався до відповідача за отриманням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, відповідач повідомив, що документи ОСОБА_1 прийняті до обліку та зберігання, тобто по суті рішення не прийнято. При цьому, усно позивачу повідомлено про необхідність звернення для отримання відстрочки до Миколаївської РВА, після чого позивач звернувся до третьої особи з заявою про надання відстрочки, яка, в свою чергу, повідомила, що до повноважень РВА не належить питання надання відстрочки (з чим позивач погоджується), та рекомендувала звернутися саме до РТЦК. Втім, відповідач фактично відмовив позивачу в наданні відстрочки, чим грубо порушив його права та діюче законодавство.
Обґрунтування Суду. Як встановлено з матеріалів справи, відповідач у відповідь на численні заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направляв на адресу позивача-заявника лише тільки листи, т.б. фактично по суті їх не розглядав та не приймав по ним конкретних рішень.
Відповідно, з урахуванням наведених вище положень діючого законодавства, у даних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Бездіяльність – це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв по ним будь-яке конкретне рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1, в даному випаду, є зобов’язання відповідача розглянути його заяви від 11.01.2024 та від 05.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону №3543-XII.
Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/pkfjvaat
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.07.2024 у справі № 484/3410/24 щодо триваючого правопорушення
Обставини справи. 06.06.2024 о 10 год. 30 хв. під час особливого періоду він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час проведення звірки облікових даних було виявлено, що він 19.07.2022 року отримав направлення для стаціонарного обстеження з метою подальшого визначення стану здоров’я. Однак, обстеження не пройшов та документи не надав. Окрім того, як зазначається у протоколі, у період з 14.04.2024 по теперішній час він не з’явився за викликом (повістка за викликом) до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, у визначений строк, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу», таким чином вчинивши правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Обґрунтування Суду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, отримував направлення для стаціонарного обстеження з метою визначення стану здоров`я, а також повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями документів, які наявні в матеріалах справи, а саме: направленням № 5526 для стаціонарного обстеження (лікування) в лікувально профілактичний заклад від 19.07.2022, актом № 5526 дослідження стану здоров’я, розписками про тримання повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.07.2022 та від 29.03.2024р., а також листом в.о. старости Кінецьпільського старостинського округу Первомайської територіальної громади.
Однак, ОСОБА_1 медичне обстеження не пройшов та за викликами до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з’являвся.
Після того, як ОСОБА_1 не з’явився до ІНФОРМАЦІЯ_2, 14.04.2024 року було направлено звернення до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, щодо доставлення громадян які вчинили адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
06.06.2024 р. ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення № 265 і повідомлено останнього про розгляд справи 11.06.2024р. о 09.00 год.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024р., який набрав чинності 19.05.2024р., статтю 210 КУпАП викладено в новій редакції та доповнено частиною третьої, згідно якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період – тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту ст. 38 КУпАП вбачається, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов1язаний з тривалим неперервним невиконанням обов1язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вищевказане адміністративне правопорушення є триваючим і було виявлене 06.06.2024р., тобто вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024р., а тому ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП в межах строку накладення адміністративного стягнення.
Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/y7z98pwm
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 440/6043/24 щодо уточнення військово-облікових даних з метою бронювання
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово – облікових даних, при цьому мав при собі лист СП “Полтавська газонафтова компанія” з попередженням про те, що він має право на бронювання. Проте, після проходження ВЛК йому було видано мобілізаційне розпорядження та зараховано до команди А0665 солдатом.
Обґрунтування Суду. Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, 07.05.2024, позивач надавав відповідачу належний документ для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв`язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.
Наданий позивачем лист № 409 від 02.05.2024, яким СП «Полтавська газонафтова компанія» повідомило начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення працівників для уточнення військово-облікових даних, які мають право на бронювання, оскільки СП «Полтавська газонафтова компанія» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення не є таким документом в розумінні Порядку бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ № 76 від 27.01.2023.
З додатково наданих позивачем доказів також вбачається, що право на відстрочку у позивача виникло лише 17.06.2023 в день видачі наказу Мінекономіки № 14900, що також підтверджує відсутність у позивача відповідного права станом на 07.05.2024.
Отже, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
Відтак, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо мобілізації ОСОБА_1 відсутні.
Докладніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/2kd9uusr
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі № 520/5878/24 щодо прав військовозобов’язаних у разі бронювання
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що він у квітні 2023 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для актуалізації інформації відносно себе які містяться в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов’яаних та резервістів. Після проходження військово-лікарської комісії отримав довідку № 1551 від 26.04.2023 про придатність до військової служби. Відповідачем не було враховано що він відповідно до наказі Мінекономіки про бронювання військовозобов`яаного № 16761 від 08.11.2023 має відстрочку на шість місяців до 08.05.2024. На його звернення щодо надання письмової відповіді на відмову щодо відстрочки відповіді не отримав.
Обґрунтування Суду. Суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє його як військовозобов`язаного від виконання інших обов`язків, визначених Законом № 2232, Законом № 3547, Порядком № 1487 і Правилами № 1487, в тому числі прибувати за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за умови, що такий виклик здійснений в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством. Матеріали справи не містять доказів, щодо протиправних дій відповідача стосовно ОСОБА_1.
Докладніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/yc2n755r