Огляд підготувала адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук.
1. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.08.2024 р. у справі № 367/3111/23 (провадження № 61-3820св23) щодо звільнення з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України
Згідно з додатковою угодою від 27 липня 2021 року № 4 до контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року пункт 25 контракту викладено в наступній редакції: «Цей контракт діє з 29 липня 2016 року по 29 липня 2026 року». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, оформлена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, та є невід`ємною частиною контракту від 29 липня 2016 року.
Наказом Відділу культури національностей та релігії Ірпінської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 106 продовжено ОСОБА_1 , директору Ірпінського історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, строк дії контракту від 29 липня 2016 року до 29 липня 2026 року, із збереженням умов, на новий строк.
Наказом Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про перевірку роботи Ірпінського історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» від 21 вересня 2022 року № 47/о створено та затверджено комісію щодо діяльності роботи Ірпінського Історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.
Серед музейних предметів Історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради є твори, які мають велику історико-культурну цінність: археологія періоду Київської Русі та Гетьманщини, етнографія, іконопис, роботи художників.
Діяльність директора Історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради Анатолія Зборовського А. І. відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції (зокрема пункти І, II, VII) та головного зберігача фондів Історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_3 відповідно до посадової Інструкції, Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції (пункти І, II, III, IV, V, VI, VII) за своїми професійними якостями не відповідають займаним посадам. Комісія рекомендувала терміново провести звірення наявності музейних предметів Історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.
Згідно з актом перевірки усунення недоліків роботи Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 27 січня 2023 року експозиційні та фондові приміщення Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані.
Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 31 січня 2023 року № 15 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. З указаним наказом позивач ознайомлений під підпис 31 січня 2023 року, зазначивши, що «у висновку перевірки не все вірно». Зазначений наказ позивач не оскаржував.
Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 06 лютого 2023 року № 18/о строк здійснення інвентаризації Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради продовжено до 10 лютого 2023 року.
Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 07 квітня 2023 року № 45 ОСОБА_1 звільнено 07 квітня 2023 року з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Обґрунтування Суду. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що він як директор Ірпінського історико – краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, на порушення пункту 7, укладеного між ним та відповідачем контракту від 29 липня 2016 року, допустив систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, зокрема: не забезпечив належного контролю за збереженням майна, ощадливим та раціональним використанням матеріальних цінностей, що призвело до того, що експозиційні та фондові приміщення Ірпінського історико – краєзнавчого музею перебувають в незадовільному стані, фондово-облікова документація ведеться незадовільно, його діяльність не відповідає займаній посаді, що відповідно до абзацу другого пункту 21 контракту від 29 липня 2016 року є підставою для розірвання контракту та звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Установивши, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не забезпечив належного виконання покладених на нього обов`язків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120785071
2. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2024 р. у справі № 336/5779/22 (провадження № 61-4412св24) щодо скорочення
Обставини справи. Суди встановили, що ОСОБА_1 з січня 2017 року працював на посаді начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» у комунальному підприємстві «Центр управління інформаційними технологіями».
На виконання рішення Запорізької міської ради від 12 липня 2022 року наказом директора КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 02/12-07 від 12 липня 2022 року проведено зміни в організації виробництва та праці структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» шляхом виведення з 04 серпня 2022 року зі штатного розпису КП «Центр управління інформаційними технологіями» структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» та скорочення з 12 жовтня 2022 року відповідних посад, зокрема, і посади начальника диспетчерсько-ліфтової служби.
04 серпня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У повідомленні зазначено про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б відповідали кваліфікації ОСОБА_1 .
Матеріали справи містять перелік наявних вакантних посад, складений 04 серпня 2022 року начальником сектору з роботи з персоналом КП «Центр управління інформаційними технологіями», який не містить посади заступника директора – начальника підрозділу «Інформаційні технології» та акт від 04 серпня 2022 року, складений працівниками КП Центр управління інформаційними технологіями», про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з пропозиціями вакантних посад.
ОСОБА_1 під підпис ознайомлений із переліком вакантних посад (18 вакансій) в КП «Центр управління інформаційними технологіями» станом на 07 жовтня 2023 року, від яких позивач відмовився. У вказаному переліку посада заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» відсутня.
Наказом КП «Центр управління інформаційними технологіями» № 175-к від 15 вересня 2022 року на посаду заступника директора-начальника підрозділу «Інформаційні технології» з 16 вересня 2022 року переведено начальника відділу системного адміністрування Лойка В. А.
Суди встановили, що 07 жовтня 2022 року підприємство надало позивачу пропозиції вакантних посад, від яких ОСОБА_1 відмовився.
Наказом КП «Центр управління інформаційними технологіями» від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільненій з роботи у зв`язку з скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 12 жовтня 2022 року.
Обґрунтування Суду. Законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати.
При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18 (провадження № 61-4367св20)).
Доводи позивача про те, що справи суди не дослідили посадові інструкції заступника директора – начальника підрозділу «Інформаційні технології» та начальника диспетчерсько-ліфтової служби структурного підрозділу «Муніципальна служба з технічного обслуговування системи диспетчеризації ліфтів» спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120888790
3. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.08.2024 р. у справі № 296/8012/22 (провадження № 61-8714св23) щодо призупинення дії трудового договору
Обставини справи. Відповідно до пункту 8 рішення Вченої ради інституту від 20 липня 2022 року, науково-педагогічним та педагогічним працівникам, які перебувають за межами України або набули статусу внутрішньо переміщених осіб, надати інформацію щодо готовності з 29 серпня 2022 року приступити до офлайн навчання.
23 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С., в якій просила перевести її на час воєнного стану на дистанційний режим роботи у зв`язку з тим, що вона знаходиться за межами України.
Листом від 26 серпня 2022 року повідомлено, що в закладі освіти відсутні можливості для переведення ОСОБА_1 на дистанційну роботу, оскільки для здобувачів освіти відповідних курсів, де у ОСОБА_1 заплановане педагогічне навантаження, передбачено освітній процес в офлайн форматі.
27 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно подала заяву на ім`я в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С., в якій просила повторно розглянути її заяву від 23 серпня 2022 року та надати їй можливість працювати у дистанційному режимі (а. с. 28).
Листом від 05 вересня 2022 року № 231/05.03 за підписом в. о. ректора Житомирського медичного інституту Гордійчук С. ОСОБА_1 повідомлено, що в закладі освіти немає можливостей для переведення ОСОБА_1 на дистанційну роботу, оскільки для здобувачів освіти відповідних курсів, де у ОСОБА_1 заплановане педагогічне навантаження, передбачено освітній процес в офлайн форматі.
29 серпня 2022 року комісією у складі працівників Житомирського медичного інституту складено акт про те, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном пропонується призупинити трудові відносини відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Наказом № 224, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 30 серпня 2022 року скасовано наказ № 121. Визначено секретарю навчальної частини ОСОБА_4 внести зміни до табелю обліку робочого часу викладача ОСОБА_1 та замінити позначку «призупинення трудових відносин» (ІН) на позначку «неявка з нез`ясованих причин» (НЗ). Помічнику ректора з кадрової роботи ОСОБА_3 – ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом шляхом надсилання на електронну пошту.
Обґрунтування Суду. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що наказом в. о. ректора Житомирського медичного інституту за погодженням з Житомирською обласною військовою адміністрацією встановлено, що навчальний рік розпочинається за змішаною (змінною) формою навчання та наказано забезпечити присутність на робочих місцях керівництва, адміністративно-управлінського персоналу, науково-педагогічних та педагогічних працівників закладу.
Згідно з матеріалами справи відповідач повідомив позивачку про те, що з урахуванням організації навчання на 2022/2023 роки він не міг забезпечити переведення ОСОБА_1 на дистанційну форму роботи, як про це просила позивачка, водночас із очними умовами викладання (роботи) позивачка не погодилась, тому відповідач видав наказ № 121.
Верховний Суд зазначає, що позивачка заявила вимоги про скасування наказу № 121, визнання протиправною відмову у переведенні на дистанційну форму роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із виданням наказу № 121.
Водночас за заявою позивачки про часткову відмову від позову ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2023 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 121 та визнання протиправною відмови у переведенні на дистанційну форму роботи.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції в цій частині позов не переглядав, висновків про незаконність наказу № 121 не викладав, а сам факт та підстави його скасування відповідачем не встановлюють його незаконність.
З урахуванням вказаного позовна вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із виданням наказу № 121 не може бути задоволена судами, оскільки не вирішувалось питання про незаконність наказу № 121.
Тому доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та оцінив наказ № 121 на предмет його законності є безпідставними.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120925960
4. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.08.2024 р. у справі № 296/8616/20 (провадження № 61-17669св23) щодо звільнення за прогул
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема:
- пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
- аварії або простій на транспорті;
- виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху);
- догляд за захворілим зненацька членом родини;
- відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 760/22937/20 (провадження № 61-5863св23)).
Отже, порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника, покладених на нього трудових обов`язків. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Прогул є дисциплінарним проступком підвищеного ступеня тяжкості, тому у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України за його вчинення передбачене право власника або уповноваженого ним органу застосувати до працівника найбільш суворе дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Разом з тим, для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Касаційний суд підкреслює, що, виходячи з конкретних обставин і враховувати надані сторонами докази, відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника може бути поважною причиною такої відсутності, проте таке погодження має бути надане уповноваженим власником органом. Самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки не є поважною причиною відсутності на роботі.
У справі, що переглядається, суди встановили, що: відсутні поважні причини відсутності позивача на роботі з об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які повністю виключають вину працівника; ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17, 19, 21 серпня 2020 року без погодження з уповноваженим органом, яким відповідно до статуту КНП «Обласна лікарня» є Генеральний директор підприємства, до виключної компетенції якого віднесено вирішення питань, пов`язаних з відсутністю на робочому місці працівників.
Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що подання 05 серпня 2020 року заяву на ім`я в.о. завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії № 2 КНП «Обласна лікарня» ОСОБА_3 з проханням замінити його на чергуваннях 17, 19, 21 серпня 2020 року та погодження нею такої заяви, що робочий процес у відділенні не був порушений, свідчать про його невихід на роботу з поважної причини. Зазначені обставини могли б бути враховані роботодавцем при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності. Проте це не є підставою для висновку, що його звільнення проведено без законної підстави, оскільки у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України за вчинення прогулу передбачене право власника або уповноваженого ним органу застосувати до працівника найбільш суворе дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120973772