Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час відповідають критерію реальності таких витрат.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд Всерховного Суду у справі № 521/3869/22 (постанову від 19.08.2024 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Переглядаючи вирок у кримінальній справі, касаційна інстанція також вирішила питання відшкодування витрат, понесених потерпілими та цивільним відповідачем на правничу допомогу.
У ВС нагадали, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
Також ККС послався на висновок, викладений у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.
Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
І хоча чинне кримінальне процесуальне законодавство не встановлює переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, воно зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).
З матеріалів провадження убачалося, між потерпілими, цивільним позивачем та адвокатом було укладено договір про надання останнім правничої допомоги. Упродовж судового розгляду цей адвокат здійснював представництво їх інтересів. Адвокат, як представник потерпілих та цивільного позивача підготував позовні заяви, які були подані до суду про відшкодування шкоди, в тому числі процесуальних витрат на правничу допомогу.
ККС звернув увагу, що суди не дали належної оцінки доводам сторони захисту про завищення стягнутих із засудженого процесуальних витрат.
Також не дали оцінки обґрунтованості фактичних даних, викладених у розрахунку виконаних робіт, де правничу допомогу адвокат надавав у одному кримінальному провадженні трьом особам, справа стосується здебільшого одних і тих фактичних обставин, при цьому в зазначеному розрахунку відображено по 5 годин первинної консультації й по 5 годин вторинної щодо кожної потерпілої та цивільного позивача.
Такі порушення високі судді назвали істотними, а тому судові рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу не можуть вважатися законними й обґрунтованими.
Зважаючи на це, вирок в цій частині було скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.