Про профілактику професійного вигорання адвокатів розповіла суддя Господарського суду у відставці, клінічний психолог, психоаналітично-орієнтований психотерапевт Юлія Скиданова під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лекторка докладно проаналізував разом з учасниками профілактику професійного вигорання адвокатів, а саме:
1. Стрес та професійне вигорання. Основні поняття.
2. Етапи взаємодії психіки із стрес факторами.
3. Психо-фізичні, соціально-психологічні і поведінкові симптоми вигорання.
4. Специфіка стрес факторів у адвокатів.
5. Практичні рекомендації з профілактики професійного вигорання.
У рамках характеристики професійного вигорання адвокатів акцентовано на наступному:
1. Стрес та професійне вигорання. Основні поняття
-
Стрес (з англ. – напруга) – це неспецифічна реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу; відповідь на загрозу, реальну чи уявну (ВОЗ, 1972 рік).
-
Стрес – це система реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів (Г. Сельє, 1979 рік) .
Основні підходи до аналізу професійного стресу в сучасній психологічній науці:
-
Результат взаємодії людини із соціальним середовищем.
-
Індивідуально пристосувальна реакція людини на ускладнення ситуації.
-
Особливий клас станів, що відображає Механізм регуляції діяльності.
Джерела професійного стресу:
-
Особистісні характеристики
-
Професійне навантаження
-
Соціальне оточення
-
Синдром психічного знесилення, виснаження
-
Складність, значущість завдання
-
Фактор часу
2. Етапи взаємодії психіки із стрес факторами
Наше життя складається з нескінченного ланцюжка хвилювань:
-
Свідомість зіштовхується з якоюсь проблемою
-
Свідомість працює, щоб розв’язати цю проблему
3. Психо-фізичні, соціально-психологічні і поведінкові симптоми вигорання
Емоційне вигорання – це синдром, що розвивається на тлі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.
Емоційне вигорання – стан фізичної втоми та емоційного роздратування.
Ключову роль у виникненні синдрому “вигорання” відіграють емоційні стосунки в системі “людина-людина”.
Існують різні визначення “вигорання” , однак найчастіше дане поняття розглядається як відповідна реакція на тривалі професійні стреси та міжособистісні комунікації.
Б. Пелман та Є. Хартман, узагальнивши численні визначення зазначеного поняття, виокремили його основні симптоми: емоційне та фізичне знесилення, деперсоналізація, знижена робоча продуктивність.
Найпоширенішою класифікацією симптомів є їх поділ на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні і поведінкові.
Три основні складові синдрому вигорання:
-
Емоційна виснаженість – відчуття спустошеності і втоми, викликане власною професійною діяльністю.
-
Деперсоналізація – беземоційне, механічне ставлення до роботи , колег та соціального оточення.
-
Редукція професійних досягнень – виникнення відчуття професійної незначущості в своїй професійній діяльності.
Психо-фізичні симптоми вигорання:
-
відчуття постійної втоми, яке не проходить не тільки вечорами, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);
-
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
-
зниження реакції сприйняття на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни);
-
загальна астенізація (слабкість, зниження активності і енергії);
-
часті безпричинні головні болі;
-
різка втрата або різке збільшення ваги;
-
повне або часткове безсоння; постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом всього дня;
-
задуха або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;
-
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику.
Соціально-психологічні симптоми вигорання :
-
байдужість, нудьга, пасивність (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
-
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
-
часті нервові “зриви” (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування);
-
постійне переживання негативних емоцій, для яких в зовнішній ситуації причин немає (відчуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);
-
відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що “щось не так, як треба”);
-
відчуття гіпервідповідальності і постійне відчуття страху, що “не вийде” або людина “не справиться”.
Поведінкові симптоми вигорання:
-
відчуття, що робота стає обтяжливою;
-
людина міняє свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
-
незалежно від об’єктивної необхідності людина постійно бере роботу додому, але удома її не робить;
-
людина відмовляється від ухвалення рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі та іншим;
-
зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;
-
невиконання важливих, пріоритетних завдань і “застрявання” на дрібних деталях; не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
-
дистанційованість від колег і людей.
4. Специфіка стрес факторів у адвокатів:
-
велика інтелектуальна навантаженість в умовах постійного дефіциту часу;
-
відсутність балансу між досягнутою метою і витраченими зусиллями;
-
неочікувані результати праці;
-
високий рівень відповідальності за очікувані результати;
-
необхідність постійно підтримувати велику кількість соціальних зв’язків;
-
необхідність бути готовим до швидкого реагування та розв’язання проблеми клієнта, в тому числі за межою робочого часу, маючи для себе умовні часи відпочинку;
-
зіткнення з великою кількістю негативних емоцій під час роботи з деякими кримінальними справами зважаючи, що внутрішньо адвокат може засуджувати клієнта за вчинене, мати протилежну і відмінну думку про моральність поведінки клієнта;
-
постійне включення в конфлікт між клієнтом і його опонентом;
-
включення у складнощі взаємодії клієнта і органу досудового слідства, в подробиці кримінального злочину, чи то адміністративного правопорушення;
-
постійні зміни в законодавстві, відсутність сталої практики, зміни правової позиції щодо застосування норм права Верховним Судом;
-
конфлікти з клієнтом за оплату праці, виконання рекомендацій і необхідність постійно відстоювати особисті кордони за межі робочого часу.
5. Практичні рекомендації з профілактики професійного вигорання
-
«Моральні орієнтири»
-
Дотримання рівню ресурсу
-
Баланс «професійні знання – навички комунікації»
-
Фізичні вправи
-
Розуміння меж своєї толерантності до чутливих тем, правильний вибір своєї сфери
Практичні рекомендацій щодо зняття тривоги, опанування стану розгубленості чи відчаю:
1. Опануйте стратегією вибіркового сприймання.
2. Застосовуйте техніки швидкого зняття тривожності.
3. Поспілкуйтеся у групі соціальної підтримки.
4. Спробуйте дотримуватись деяких правил щодо організації своєї діяльності.
5. Спробуйте зрозуміти межі своїх особистих кордонів, психічних і фізичних можливостей. Вибудуйте свою практику відповідно до індивідуальних потреб і особливостей.
Першоджерело: https://tinyurl.com/2h3y2mxj