Огляд правових позицій підготовлено Вищою школою адвокатури НААУ.
Чи може заявник який проходить військову службу в Збройних Силах України бути опікуном над недієздатним?
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 органу опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, зі встановленням дворічного строку дії такого рішення.
Суд правильно застосував частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, та не задовольнив заяву ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним сином, керуючись насамперед інтересами недієздатного ОСОБА_2 .
Заявник наразі проходить військову службу в Збройних Силах України, має відрядження, у свою чергу ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості, за своїм станом здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, який заявник на цей час не зможе забезпечити в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що заявник не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.
У свою чергу до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради, відповідно до статті 67 ЦК України, зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123752147
Подання позивачкою заяв про звільнення її від опіки над малолітніми дітьми вказує на фактичну відмову від виконання обов`язків щодо підопічних
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 554/14243/22
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 25 жовтня 2022 року № 204 «Про припинення опіки над малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 звільнено від обов`язків опікуна над малолітніми дітьми. У рішенні зазначено, що опікун ОСОБА_1 відмовляється виконувати обов`язки щодо підопічних, ігнорує рекомендації суб`єктів соціальної роботи стосовно індивідуального підходу до дітей, з серпня поточного року малолітня ОСОБА_3 перебуває в стаціонарі КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР», за цей період опікун дитину не відвідувала, не спілкувалася з нею іншим способом. Вказане рішення прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та з урахуванням висновків служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 21 жовтня 2022 року про доцільність припинення опіки ОСОБА_1 над дітьми.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, врахувавши поведінку позивачки, яка протягом місяця двічі – 07 вересня 2022 року та 11 жовтня 2022 року зверталась до відповідача, а до цього 19 серпня 2022 року – до Київської районної Київської районної у м. Полтаві ради із заявами про звільнення її від опіки над малолітніми дітьми, що свідчить про її стійкий свідомий намір відмовитися від опіки над дітьми, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 25 жовтня 2022 року № 204 «Про припинення опіки над малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке прийнято виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суди правильно вказали про те, що посилаючись у заявах на виваженість та обдуманість свого рішення щодо звільнення її від опіки над дітьми, позивачка повинна була передбачати прийняття органом опіки і піклування саме позитивного рішення за результатами розгляду її заяв.
Також суди правильно виходили із того, що подання позивачкою заяв про звільнення її від опіки над малолітніми дітьми вказує на фактичну відмову від виконання обов`язків щодо підопічних, про що і зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача від 25 жовтня 2022 року № 204, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117718207
Процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21
Суди встановили, що ОСОБА_1 є фактично нянею та здійснює догляд за ОСОБА_6 на договірних засадах, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були близькими друзями та бізнес-партнерами батька ОСОБА_6 – ОСОБА_7 , а ОСОБА_3 є троюрідною сестрою ОСОБА_6 , яка з ним не проживає. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані особи не можуть вважатися членами сім`ї ОСОБА_6 у розумінні частини першої статті 296 ЦК України, не є його близькими родичами, а тому не є суб`єктами, які мають право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Водночас судом апеляційної інстанції враховано, що до суду із заявою про визнання особи недієздатною звернулася мати цієї особи.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення заяв ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 без розгляду.
Посилання касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_6 з 2014 року, вела спільне господарство та спільний побут з ним, що на їх думку свідчить про наявність сімейних зв’язків між нею та ОСОБА_6 , є необґрунтованими. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо договірного характеру правовідносин між ОСОБА_1 та померлим батьком ОСОБА_6 – ОСОБА_7 , пов`язаних з наданням нею догляду за ОСОБА_6 , що не заперечується ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує, що спільне проживання заявниці з ОСОБА_6 з 2014 року, а саме протягом виконання нею роботи по догляду за останнім, не має ознак сімейних відносин між ними.
Колегія суддів зауважує, що процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі (частина третя статті 296 ЦПК України). Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою. ОСОБА_3 , яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, є троюрідною сестрою ОСОБА_6 , згідно з визначеним у законодавстві України переліком таких осіб, не входить до числа його близьких родичів та не може діяти всупереч діям на намірам матері ОСОБА_6 .
Встановивши, що суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду по суті заяв осіб, які не наділені процесуальною правосуб`єктністю, визначеною частиною третьою статті 296 ЦПК України, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано на підставі положень частини п`ятої статті 367 ЦПК України переглянув справу окремого провадження у повному обсязі.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117373890
Законодавець в ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема, воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).
Обміркувавши викладене касаційний суд зауважує, що:
-
законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна можу відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту;
-
законодавець в ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема, воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна.
У справі, що переглядається:
заявник просив тимчасово, на період воєнного стану, звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 ;
суди встановили, що повноцінне та належне виконання опікуном повноважень щодо її підопічної ОСОБА_2 тимчасово, у період воєнного стану, є неможливим. Крім того, постійне проживання ОСОБА_2 в закладі соціального захисту (Руденському психоневрологічному інтернаті), що територіально віддалений від місця проживання її опікуна, фактично обмежує недієздатну особу в належному представництві і захисті її прав та інтересів;
суди не врахували, що законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна»; законодавець в ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема, воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість задоволення заяви про тимчасове, на період воєнного стану, звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 .