Завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів іншій стороні є взаємопов’язаними та нерозривними етапами. Й законодавець їх пов’язав із наданням доступу до цих матеріалів стороні захисту. Утім, на практиці адвокати можуть зіштовхнутися із несподіваними перешкодами як з боку опонентів, так і суддів.
Поняття доступу до матеріалів провадження очевидно відрізняється від ознайомлення в порядку ст.221 КПК. Адже на стадії до завершення досудового розслідування доступ до певних матеріалів, а насправді до більшості, фактично легально обмежується слідчим/ прокурором. Натомість, після завершення досудового розслідування і в порядку ст.290 КПК слідчим чи прокурором не може бути обмежено доступ до будь-яких матеріалів провадження, які в подальшому можуть бути використані в суді.
Отже, право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є фундаментальним елементом змагальності процесу та реалізації права на захист.
Діючим процесуальним законодавством передбачено обов’язкову процедуру відкриття матеріалів іншій стороні при завершенні досудового розслідування. Відкриття матеріалів умовно можна поділити на три частини, це: повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; безпосередньо ознайомлення з матеріалами, тобто надання доступу та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них; письмове підтвердження факту надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
При цьому за порушення зазначеної вимоги щодо відкриття матеріалів досудового розслідування, законодавець передбачив процесуальну санкцію у вигляді заборони суду допустити відомості, що містяться у невідкритих матеріалах, в якості доказів у кримінальному провадженні.
При здійсненні захисту клієнтів у кримінальних провадженнях адвокати Адвокатського бюро «Євгена Пеліхоса» зіштовхуються з перешкодами, які створюються стороною обвинувачення, необґрунтовано обмежуючи вільний доступ сторони захисту до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до чч.1—2 ст.290 КПК, сторона обвинувачення зобов’язана надати стороні захисту доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, які можуть бути використані в суді. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.
Закон не передбачає жодних обмежень чи особливостей порядку чи способу ознайомлення, а тому на практиці адвокат чи клієнт керуючись принципом диспозитивності мають право на власний розсуд визначати порядок чи черговість такого ознайомлення.
Проте на практиці слідчі, прокурори нерідко нав’язують власні умови, зокрема: надають матеріали лише в певному, зручному чи вигідному лише ним хронологічному порядку, що значно ускладнює надання правничої допомоги.
Так, наприклад у справі, що перебуває в провадженні адвокатів нашого бюро, детективи НАБУ визначили порядок надання матеріалів лише в хронологічному порядку за зростанням, починаючи з 1-го тому.
На нашу думку, такі дії з боку слідчих, прокурорів спрямовані на створення штучних перепон, аби перешкодити ефективному захисту клієнтів. Зокрема, якщо адвокат змушений знайомитися з матеріалами в порядку, встановленому слідчим, це не дозволяє йому в повній мірі формувати правову позицію, ефективно аналізувати докази та здійснювати всі необхідні дії для захисту. Адже перед завершенням досудового розслідування обвинувачення отримує певні нові докази та формулює оновлену підозру, натомість захист матиме змогу з’ясувати для себе підстави таких змін у підозрі лише десь через півроку—рік, адже об’єм матеріалів досудового розслідування, яке тривало майже 5 років, перевищує 600 томів (!).
Детективи і судді ВАКС у відповідь на такі скарги фактично пропонують отримувати в порядку ознайомлення всі наявні томи матеріалів провадження одночасно. В цьому контексті виникає справедливе питання, а чи можна вважати одномоментне отримання (копіювання) більше 600 томів матеріалів ознайомленням?
Вочевидь, обмеження доступу до матеріалів справи може призвести до суттєвих порушень права на захист, що є підставою для визнання доказів недопустимими. Конституційний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначали, що ненадання або обмежене надання доступу до матеріалів справи є грубим порушенням процесуальних гарантій і може ставити під сумнів справедливість судового розгляду в цілому.
Так, у рішенні від 18.01.2012 №1-рп/2012 (справа про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи) КСУ зазначив, що право обвинуваченого (підозрюваного) на ознайомлення із матеріалами справи та право на отримання інформації про закінчення розслідування у кримінальній справі є складовими конституційного права на захист.
Право на доступ до матеріалів досудового розслідування відповідно до положень п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необхідною умовою забезпечення права підозрюваного на захист та передбачає право підозрюваного мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
ЄСПЛ також нагадував (наприклад, справа «Вєренцов проти України», 2013 рік, заява №20372/11), що пп.«b» п.3 ст.6 гарантує обвинуваченому «адекватний час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а, отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх «необхідних заходів». Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту, і таким чином вплинути на результат провадження. Більш того, засоби, доступні кожному, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні, мають включати в себе можливість ознайомитися з результатами розслідування, що проводилося впродовж провадження, з метою підготовки свого захисту.
Українська судова практика демонструє неоднозначне ставлення до подібних ситуацій. Деякі суди стають на бік захисту та визнають порушення прав з боку сторони обвинувачення.
У ряді рішень суди визнавали незаконним обмеження в ознайомленні з матеріалами та зобов’язували слідчих надати адвокатам вільний доступ до матеріалів досудового розслідування (див., наприклад, ухвали слідчих суддів ВАКС від 23.01.2023 у справі №991/430/23 та від 20.02.2024 у справі №760/3569/24). А у справі №757/26408/13-к слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва зобов’язав слідчого надати адвокату доступ до матеріалів досудового розслідування шляхом забезпечення можливості у приміщенні прокуратури робити копії та відображення матеріалів кримінального провадження.
Проте є випадки, коли судді формально підходять до проблеми, відмовляючи у відкритті провадження за скаргами або відмовляючи у задоволенні скарги по суті, посилаючись при цьому на те, що законом чітко не регламентовано порядок надання доступу до матеріалів досудового розслідування за ст.290 КПК.
Адвокатське бюро «Євгена Пеліхоса» також має напрацьовану практику з цього питання: інколи питання вдається вирішити в досудовому порядку, а інколи без скарги до слідчого судді не обійтись. Так, наприклад, мною була подана скарга до ВАКС із проханням забезпечити можливість вільного доступу до матеріалів досудового розслідування за ст.290 КПК. Й у даному випадку слідчий суддя ухвалою у справі №991/1414/25 відмовив у її задоволені, зробивши висновок про те, що у відповіді прокурора на відповідне клопотання констатована можливість захисника узгодити порядок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з детективами.
Враховуючи, що означений спір виник саме внаслідок рішень чи дій детективів, які визначають зручний лише для них порядок ознайомлення, про що зазначалось у скарзі слідчому судді, посилання на можливість повторного узгодження такого порядку фактично виключається.
Цікаво, що в судовому засіданні слідчий суддя ВАКС заперечив допустимість зазначення адвокатом саме про «вільний» доступ сторони захисту до матеріалів досудового розслідування, адже законодавцем цей термін не використовувався при формулюванні порядку доступу до матеріалів справи в порядку ст.290 КПК.
Ми же переконані у зворотному, адже законодавцем не встановлено будь-яких обмежень під час доступу до матеріалів досудового розслідування, а отже доступ має бути, вочевидь, «вільним»!
Як можна побачити, судова практика в питанні відкриття матеріалів та порядку надання їх для ознайомлення за ст.290 КПК є неоднозначною та знаходиться на етапі формування.
Щоб запобігти обмеженню права на вільний доступ до матеріалів досудового розслідування, стороні захисту слід: фіксувати всі випадки перешкоджання доступу (складати письмові заяви, звертатися до процесуального керівника, фіксувати факти перешкод у протоколах) та оскаржувати незаконні дії слідчого, прокурора. Судова практика сприятиме формуванню єдиної правової позиції з наведеного питання, що допоможе уникнути в майбутньому подібних зловживань з боку сторони обвинувачення.
Обмеження права захисту на вільний доступ до матеріалів досудового розслідування є небезпечним викликом для принципів справедливого судочинства та порушує основи кримінального процесу. Будь-які дії, спрямовані на приховування або вибіркове відкриття доказів, нівелюють змагальність процесу та створюють передумови для свавільного переслідування особи. Саме тому адвокати та правозахисники повинні наполегливо відстоювати права своїх клієнтів, використовуючи механізми оскарження.