Про захист власності у практиці ЄСПЛ та Верховного Суду розповів член Науково-консультативної ради при Верховному Суді, експерт-аналітик ГО «Інститут законодавчих ідей», адвокат Богдан Карнаух під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Під час лекції, присвяченої сучасним підходам до захисту права власності, учасники разом із лектором детально проаналізували механізми, які сьогодні формують практику ЄСПЛ та Верховного Суду України. Окрему увагу було приділено тонким межам між втручанням, яке допускається Конвенцією, і тим, що визнається непропорційним; відмінностям між віндикаційними, негаторними та кондикційними позовами; а також новелам законодавства 2025 року, які посилили захист добросовісного набувача.
Три правила статті 1 Першого Протоколу: логіка ЄСПЛ
Лектор наголосив, що Європейський суд з прав людини трактує право на мирне володіння майном як комплексну конструкцію, що складається з трьох самостійних правил. Перше гарантує загальне право особи володіти своїм майном. Друге визначає межі, за яких держава може позбавити людину власності, — виключно за умов законності, наявності суспільного інтересу та дотримання принципів міжнародного права. Третє правило дозволяє державі контролювати використання майна для досягнення публічних цілей, тобто застосовувати регуляторні механізми, оподаткування чи інші інструменти впливу.
ЄСПЛ вибудовує перевірку втручання за послідовною трирівневою структурою. Передусім суд оцінює, чи дійсно було втручання у право мирного володіння майном. Якщо так, наступним питанням є “законність” такого втручання: чи мала держава правову підставу, чи був закон доступним і передбачуваним, чи не було в діях органів влади свавілля. Практика «Sporrong and Lönnroth v. Sweden» та «James and Others v. the United Kingdom» демонструє, наскільки суворо Суд підходить до питання правової визначеності.
Фінальним етапом аналізу є оцінка законної мети й пропорційності заходу. Лектор пояснив, що “справедливий баланс” — центральний критерій, який визначає, чи є втручання таким, що відповідає Конвенції. Яскравими прикладами стали рішення у справах «Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium», де ЄСПЛ визнав неприпустимим ретроактивне скасування права на компенсацію, та «Beyeler v. Italy», у якій навіть формально законне втручання було визнано непропорційним через надмірний тягар, покладений на особу.
Горизонтальний ефект: позитивні обов’язки держави
Значну увагу лектор приділив одному з найменш очевидних, але найважливіших аспектів — горизонтальному ефекту права на мирне володіння майном. Це означає, що за певних умов держава несе відповідальність навіть у приватних спорах між особами, якщо не забезпечила ефективні механізми захисту від порушення права власності. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що держава має позитивні зобов’язання: не лише утримуватись від незаконного втручання, а й діяти проактивно — створювати реальні можливості для відновлення порушеного права.
Практика рішень «Broniowski v. Poland», «Kotov v. Russia» та «Anheuser-Busch Inc. v. Portugal» доводить, що неналежне регулювання, недієві процедури або відсутність дієвого судового захисту можуть стати підставою для порушення державою статті 1 Протоколу №1 навіть тоді, коли формально спір відбувається між приватними особами.
Підходи Верховного Суду: належний та ефективний спосіб захисту
У національному правовому полі ключовим орієнтиром є позиції Верховного Суду щодо того, що слід вважати належним та ефективним способом захисту. Лектор підкреслив, що суд не повинен обмежуватися формальним переліком, визначеним законом. Він має оцінювати, чи здатний конкретний спосіб реально відновити порушене право. Саме таку логіку відображають постанови Великої Палати ВС від 19 червня 2019 року та 30 січня 2019 року.
У цьому контексті адвокатам слід приділяти особливу увагу характеру порушення, фактичному стану речі та наявності альтернативних способів захисту, щоб обрати оптимальний правовий інструмент.
Віндикація та добросовісний набувач: нові акценти 2025 року
Блок лекції, присвячений віндикаційному позову, викликав активну дискусію серед учасників. Лектор детально пояснив умови пред’явлення віндикації, роль з’ясування статусу відповідача та порядок оцінки добросовісності набувача. Верховний Суд у своїх рішеннях 2021–2022 років сформулював чіткий алгоритм визначення добросовісності, який сьогодні є обов’язковим для судів нижчих інстанцій.
Особливий інтерес викликали законодавчі новели 2025 року (Закон №4292-ІХ). Вони вперше на законодавчому рівні закріпили концепцію “розумного ризику власника” — підхід, за якого власник, який сам створив умови для незаконного вибуття майна, може втратити пріоритет перед добросовісним набувачем. Таким чином, захист цивільного обороту стає вагомішим фактором, а добросовісний набувач отримує посилений імунітет.
Негаторний позов: усунення перешкод як самостійний інструмент
Окремо були розглянуті ситуації, коли власник майна не позбавлений володіння, але стикається з перешкодами у користуванні або розпорядженні. У таких випадках застосовується негаторний позов. Лектор наголосив, що часто адвокати помилково ототожнюють його з віндикаційним, однак Верховний Суд суворо розмежовує ці конструкції. Важливо встановити фактичні перешкоди, а не лише формальне порушення. Практика Великої Палати підтверджує, що перешкоди можуть бути не лише матеріальними, як-от перекриття доступу, але й юридичними, коли право власності обтяжене незаконними записами чи рішеннями.
Кондикційний позов: субсидіарність як правило
У завершальній частині лекції лектор приділив увагу кондикційним вимогам — позовам про повернення безпідставно набутого майна. На відміну від віндикації та негаторного позову, кондикція має субсидіарний характер. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що вона може застосовуватися лише у тих випадках, коли інші спеціальні способи захисту є непридатними або неможливими. Практика показує, що це типові ситуації помилкових платежів, безпідставного утримання речі або отримання вигоди без правової підстави.
Підсумок
Лекція продемонструвала наскільки багатовимірним є сучасний захист права власності — від концепцій ЄСПЛ щодо справедливого балансу та позитивних обов’язків держави до детальних алгоритмів Верховного Суду, які визначають порядок застосування віндикаційних, негаторних і кондикційних позовів. Для адвокатів ці підходи формують потужну методологічну основу, необхідну для побудови ефективної правової позиції та забезпечення реального захисту прав клієнтів.