Питання розірвання шлюбу належить до найпоширеніших категорій сімейних спорів, однак на практиці саме ці справи нерідко стикаються з надмірним процесуальним формалізмом. Про особливості судового розгляду справ про розірвання шлюбу, типові помилки судів і дієві механізми їх подолання розповіла адвокат, член Центру сімейного права Вищої школи адвокатури НААУ Анастасія Присяжнюк.
У фокусі аналізу — вимоги до позовної заяви, застосування судової практики Верховного Суду, вибір процесуальної форми та захист права на доступ до суду.
Позовна заява: вимоги ЦПК та реальна практика судів
Ефективна позовна заява про розірвання шлюбу має відповідати вимогам статей 175–177 ЦПК України. Зокрема, вона повинна містити повні анкетні дані сторін, включно з останнім відомим місцем проживання відповідача, навіть якщо він зник, виїхав за кордон або перебуває на тимчасово окупованій території.
Позовні вимоги мають бути чітко сформульовані, а обставини — викладені без зайвих оціночних суджень: припинення спільного проживання, відсутність спільного господарства, фактичне припинення сімейних відносин. При цьому ЦПК не вимагає надання документальних доказів кожної з цих обставин — достатньо зазначити перелік доказів, які їх підтверджують.
Окрему увагу суди приділяють додаткам до позову. Практика свідчить, що нечіткий перелік документів або відсутність реквізитів (назва, номер, дата) нерідко стає підставою для залишення заяви без руху.
Що стосується свідоцтва про шлюб, Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі № 526/442/22 прямо зазначив: оригінал свідоцтва не є обов’язковим, достатньо належним чином засвідченої копії. Аналогічну позицію висловив Житомирський апеляційний суд у постанові від 28.10.2024 у справі № 287/723/24, визнавши відсутність оригіналу необґрунтованою підставою для залишення позову без руху.
Документи, видані в рф: позиція Верховного Суду
У практиці судів і досі трапляються вимоги щодо легалізації документів, виданих на території російської федерації. Водночас Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі № 361/2105/24, а також у постанові від 29.11.2023 у справі № 202/4449/22 чітко зазначив: такі документи приймаються судами України без легалізації та спеціального посвідчення.
Більше того, у справі № 202/4449/22 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у розірванні шлюбу з мотивів того, що позов подано через представника, а свідоцтво про шлюб видане в москві. ВС наголосив: представництво у справах про розірвання шлюбу допускається, а вимоги щодо легалізації документів є незаконними.
Судова практика як інструмент протидії залишенню позову без руху
Застосування судової практики дозволяє ефективно заперечувати типові вимоги судів, які не передбачені законом. Зокрема, суди часто вимагають доводити неможливість звернення до органів РАЦС за ст. 106 СК України. Однак Верховний Суд у постанові від 29.11.2023 у справі № 202/4449/22, а також Велика Палата ВС у постанові від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 зазначили, що роз’яснення Пленуму ВСУ 2007 року мають лише рекомендаційний характер і не можуть обмежувати право особи на звернення до суду.
Так само необґрунтованими є вимоги судів щодо зазначення точної адреси відповідача за її відсутності. Верховний Суд у постановах від 15.04.2020 (№ 569/2295/19), 29.01.2020 (№ 501/2443/18) та 12.05.2022 (№ 552/3486/20) підтвердив: достатньо зазначити останню відому адресу, а за її відсутності — адресу позивача.
Окремо варто звернути увагу на практику Херсонського апеляційного суду (постанова від 18.09.2024 у справі № 766/10468/24), який визнав вимогу надсилати процесуальні документи на тимчасово окуповану територію проявом надмірного формалізму, що порушує право на доступ до суду.
Незаконні ухвали про залишення без руху: як реагувати
У разі винесення ухвали про залишення позову без руху адвокат має декілька варіантів дій: апеляційне оскарження, формальне виконання ухвали або подання заяви про неприпустимість порушення права на доступ до суду.
Практика свідчить, що саме останній механізм є найбільш ефективним. Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.10.2024 провадження було відкрито саме після подання такої заяви, хоча спочатку позов залишали без руху з формальних підстав.
Процесуальна форма розгляду
Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України справи про розірвання шлюбу є малозначними. Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 641/3708/23 роз’яснив, що за відсутності спору щодо дітей або майна такі справи підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у тому числі без виклику сторін.
Крім того, ці справи не підлягають касаційному оскарженню, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Тривале не відкриття або нерозгляд справи
У випадках затягування відкриття провадження або розгляду справи ефективними залишаються такі механізми: подання заяви про порушення права на доступ до суду, оскарження бездіяльності судді та клопотання про поновлення провадження.
Показовою є ухвала Соборного районного суду м. Дніпра від 20.11.2025 у справі № 201/5042/25, якою провадження було поновлено після надання строку для примирення — за заявою сторони.