Доступ сторони захисту до матеріалів досудового розслідування в межах кримінального провадження — один із ключових інструментів реалізації права на ефективний захист. Хоча КПК України закріплює принцип рівності сторін та гарантує підозрюваному і його захиснику право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, проте на практиці цей шлях нерідко перетворюється на справжній виклик для сторони захисту.
Саме від ознайомлення з матеріалами залежить подальша стратегія захисту прав та законних інтересів підозрюваного, а у подальшому обвинуваченого: збір доказів невинуватості, ініціювання експертиз, перевірка допустимості зібраних стороною обвинувачення доказів та формування подальшої правової позиції.
Доступ до матеріалів на стадії досудового розслідування
На стадії досудового розслідування порядок та межі такого доступу регламентовані положеннями ст. 221 КПК України. Ця норма покликана забезпечити баланс між потребами слідства та правом підозрюваного знати, у чому саме його підозрюють і які докази використовуються для обґрунтування підозри.
Згідно зі ст. 221 передбачений обов’язок слідчого, дізнавача чи прокурора надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення на підставі клопотання сторони захисту, за винятком матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. При цьому закон прямо забороняє відмовляти у доступі до загальнодоступних документів, оригінали яких містяться в матеріалах провадження.
У разі порушення права на ознайомлення (бездіяльність уповноважених осіб або їхня безпідставна відмова у наданні матеріалів для ознайомлення) сторона захисту має право звернутися зі скаргами на такі дії (бездіяльність) у порядку ст. 303 КПК України.
Водночас слід враховувати, що ключовою гарантією доступу є також положення ст. 290 КПК України, яка передбачає обов’язок сторони обвинувачення відкрити стороні захисту всі матеріали досудового розслідування після його завершення. Саме на цьому етапі, при відкритті матеріалів, захист має отримати повний, а не вибірковий доступ до всіх доказів, зібраних стороною обвинувачення, зокрема й тих, які виправдовують особу. Отже, саме ст. 290 КПК України ставить завершальну точку в реалізації права на ознайомлення з матеріалами до передачі обвинувального акта до суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі №751/7557/15-к зазначила, що по суті ст. 290 КПК (відкриття матеріалів іншій стороні) передбачає таку процедуру, яка має забезпечити реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними відстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду (п. 54).
Отже, на стадії досудового розслідування алгоритм доступу до матеріалів є чітко врегульованим та цілком зрозумілим.
Доступ до матеріалів на стадії судового провадження
А що ж відбувається, коли захисник вступає у справу вже під час судового розгляду, наприклад, на стадії підготовчого судового провадження? У такому випадку він об’єктивно позбавлений можливості скористатися механізмами ст.ст. 221 та 290 КПК, адже не був учасником провадження на стадії досудового розслідування та фактично був позбавлений можливості скористатися ними.
І саме тут є серйозна прогалина: законодавство не містить однозначної відповіді щодо права нового захисника на доступ до матеріалів досудового розслідування, які залишаються у розпорядженні сторони обвинувачення, але не були передані до суду з огляду на заборону надання суду інших документів до початку судового розгляду, встановлену ч. 5 ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 Кримінального процесуального кодексу України після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. При цьому, згідно з ч. 1 цієї самої статті, матеріалами кримінального провадження є документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, які долучаються до обвинувального акта.
Ця законодавча конструкція і створює реальну проблематику: формально право на ознайомлення є, але фактично його обсяг залежить від того, які документи були передані до суду. Очевидно, що на стадії підготовчого судового провадження у матеріалах судової справи відсутні будь-які докази, якими б обґрунтовувалося висунуте обвинувачення.
Водночас у судовій практиці зустрічаються випадки, коли суди, посилаючись на ст. 317 КПК України, витребовують у сторони обвинувачення всі наявні матеріали досудового розслідування для забезпечення права захисту на ознайомлення з ними.
Так, Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 6 лютого 2020 року у справі №263/13252/17 витребував у сторони обвинувачення всі наявні матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні. Як обґрунтування цього судового рішення суд зазначив таке. Врахувавши вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 317 КПК України, абз. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України та необхідність забезпечення права обвинуваченого на захист у розумінні ст. 20 КПК, суд дійшов висновку, що для належного здійснення судового розгляду доцільно витребувати у сторони обвинувачення всі наявні в неї матеріали досудового розслідування та надати можливість стороні захисту ознайомитися з ними.
Однак така судова практика не є поширеною. У більшості випадків суди дотримуються буквального тлумачення ст. 317 КПК України, відповідно до якого право на ознайомлення поширюється лише на ті матеріали, що вже надані до суду стороною обвинувачення або іншими учасниками процесу. Відтак доступ нового захисника обмежується виключно документами, що вже долучені до судової справи, тоді як інші документи досудового розслідування залишаються для нього невідкритими. У цьому й полягає один із ключових бар’єрів, із яким стикається сторона захисту на стадії судового розгляду.
Доступ до матеріалів досудового розслідування на стадії судового провадження фактично залежить від позиції сторони обвинувачення. У більшості випадків прокурори все ж надають новому захиснику можливість ознайомитися з матеріалами у разі подання відповідного клопотання.
Однак виникають і ситуації, коли сторона обвинувачення відмовляє в доступі новому захиснику, посилаючись на те, що обвинувачений та/або його попередні захисники вже ознайомилися з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України. Відмова в ознайомленні з цих підстав є очевидно безпідставною і такою, що порушує принцип рівності сторін у кримінальному провадженні, оскільки кожен захисник у кримінальному провадженні є самостійним суб’єктом реалізації права на захисті має право особисто ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження.
Реалізація стороною захисту положень ст. 290 КПК України аж ніяк не позбавляє сторону захисту можливості повторного або більш детального ознайомлення з матеріалами досудового розслідування після завершення виконання вимог ст. 290 КПК. Така позиція була викладена в ухвалах Вищого антикорупційного суду від 2 травня 2024 року у справі №991/3478/24 (рішення в ЄДРСР №119157640) та від 15 січня 2025 року у справі №991/263/25 (рішення в ЄДРСР №124529290).
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Проаналізувавши механізми, передбачені КПК України, можна дійти висновку, що в подібних ситуаціях можливим процесуальним інструментом є звернення до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів (гл. 15 КПК України) до матеріалів досудового розслідування, які залишаються у розпорядженні сторони обвинувачення. Таке клопотання може бути подано як на стадії підготовчого судового провадження, так і судового розгляду.
Неознайомлення з матеріалами кримінального провадження на цій стадії унеможливлює належний захист, оскільки ці матеріали мають вирішальне значення для: формування правової позиції захисту (без ознайомлення з цими матеріалами неможливо ефективно обґрунтувати невинуватість обвинуваченого, застосувати інші засоби захисту), перевірки дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України під час досудового розслідування, забезпечення принципів змагальності та рівності сторін, забезпечення справедливого судового розгляду, а також належної підготовки до судового розгляду.
Для нового захисника це часто є єдиним реалістичним шляхом отримати матеріали, які залишилися у розпорядженні сторони обвинувачення у разі, якщо суд не підтримує позицію щодо витребування матеріалів досудового розслідування або не зобов’яже сторону обвинувачення надати ці матеріали стороні захисту.
У такому разі потрібно доводити, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не спрямоване на зловживання правом або затягування судового розгляду. Ба більше, реалізація права на ознайомлення з матеріалами не вплине на права інших учасників судового провадження та не створить перешкод для ефективного розгляду справи, оскільки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на цій стадії може здійснюватися паралельно з проведенням судових засідань, без втручання в їхній хід.
Як слушно зазначив Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі №289/445/18, права сторони буде порушено не так у випадку, якщо якісь матеріали не будуть або будуть не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, як тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації, і сторона не отримала доступу до таких матеріалів або не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання чи надання відповідних заперечень.
Проте трапляються ситуації, коли суд не лише не вживає заходів для усунення порушення права на доступ, але й послідовно ігнорує клопотання сторони захисту або ухвалює рішення, які фактично унеможливлюють реалізацію цього права. Відмова в ознайомленні або відсутність реакції суду на очевидні порушення таких прав може створити у сторони захисту обґрунтований сумнів у неупередженості судді, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України є підставою для його відводу.
Отже, якщо суддя не реагує на порушення права на ознайомлення з матеріалами, відмовляє у задоволенні клопотання, яке за своєю сутністю має на меті та спрямовано на досягнення можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, це створює процесуальні підстави для заявлення відводу як способу відновлення балансу та гарантій справедливого судового розгляду, забезпечення права на захист.
З огляду на зазначене вище доступ сторони захисту до матеріалів кримінального провадження — це не формальність, а фундаментальна гарантія справедливого судового розгляду. Від повноти і своєчасності реалізації цього права залежить не лише можливість сформувати ефективну лінію захисту, але й збереження балансу змагальності у кримінальному процесі. Завдання адвоката в таких умовах полягає у тому, щоб послідовно відстоювати право на ознайомлення з матеріалами всіма доступними процесуальними інструментами та своєчасно реагувати на випадки порушення, зокрема шляхом заявлення відводу судді, що є винятковим інструментом для забезпечення неупередженості та справедливості судового розгляду.
Аліна Моргунова
«CREDENCE, АО» адвокат (джерело)