Криптовалюта в Україні тривалий час перебуває у так званій «сірій зоні» правового регулювання. Відсутність повноцінного спеціального закону створює ілюзію, що операції з віртуальними активами залишаються поза увагою держави. Проте останні роки переконливо доводять протилежне: криптовалюта дедалі частіше фігурує у кримінальних провадженнях, податкових спорах, цивільних і сімейних конфліктах, а також у корпоративних розрахунках бізнесу.
Правозастосовна практика формується фрагментарно, але водночас досить агресивно. Правоохоронні органи, податкові інституції та суди вже не ставлять під сумнів майнову природу криптоактивів, а отже — можливість їх арешту, оподаткування, стягнення, поділу чи використання як доказу.
Цей матеріал ґрунтується на практичному досвіді супроводу справ, пов’язаних із криптовалютою, та демонструє, як віртуальні активи фактично вбудовуються в українську правову систему — від кримінального процесу до приватноправових відносин.
Криптовалюта у кримінальних провадженнях: трейсінг, арешт, АРМА
Останнім часом криптовалюта дедалі частіше стає самостійним елементом кримінальної юстиції. Йдеться не лише про використання віртуальних активів як інструменту вчинення злочину, а й про їх розгляд як майна, яке може бути арештоване, вилучене або навіть передане в управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА).
Попри поширену думку про «анонімність» криптовалюти, практика показує, що відстеження та повернення активів є цілком реальним. У низці справ вдавалося протрейсити рух коштів, зафрізити активи та в подальшому домогтися їх повернення потерпілим.
Правоохоронні органи активно ініціюють арешт криптовалюти як на «холодних» гаманцях, так і на централізованих біржах. Формується практика арешту не окремого гаманця, а цілого облікового запису на біржі, наприклад Binance, де можуть акумулюватися значні суми в різних криптоактивах. У нашій практиці був кейс арешту акаунту з криптовалютою еквівалентом близько 20 млн доларів США, який надалі намагалися передати в управління АРМА.
Саме на цьому етапі виникають найбільш небезпечні правові перекоси. Часто слідчі не розрізняють криптовалюту як цифровий актив, обліковий запис на біржі як інтерфейс доступу та приватні ключі як єдиний реальний інструмент контролю над активом. Механічне перенесення підходів до арешту «класичного» майна на криптовалюту створює ризики втрати активу, технічних помилок, знецінення або повної втрати контролю.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не пристосоване до технічної природи віртуальних активів. Водночас суди часто погоджуються з позицією слідства, виходячи з того, що криптовалюта має майнову цінність і може бути предметом конфіскації чи джерелом відшкодування шкоди. При цьому суди об’єктивно не мають ані технічних інструментів для перевірки реквізитів гаманців, ані достатнього розуміння базових понять — сид-фрази, приватного і публічного ключів, miner fee тощо.
Це створює ситуацію, коли технічно складні обставини справи перетворюються на «чорну скриньку», у якій слідство фактично монополізує тлумачення доказів.
БЕБ, податки і кримінальні ризики
Окремим напрямом державного інтересу до криптовалюти стала діяльність Бюро економічної безпеки України. У практиці дедалі частіше фіксуються запити БЕБ до фізичних осіб, підприємців і бізнесу щодо походження криптоактивів, обсягів транзакцій, декларування доходів і сплати податків.
Податковий аспект є ключовим, але не єдиним. Криптовалюта фігурує у кримінальних провадженнях не лише за статтями, пов’язаними з ухиленням від оподаткування, а й у справах про легалізацію доходів, службові та корупційні злочини. Логіка правоохоронців проста: якщо актив має майнову цінність і може бути конвертований у фіат, він розглядається як дохід або майно незалежно від його цифрової форми.
Відсутність спеціального податкового режиму не означає відсутності податкових обов’язків. Податкові органи дедалі частіше трактують криптовалюту як нематеріальний актив або цифрову річ, а податкові спори легко трансформуються у кримінальні провадження.
Особливу небезпеку становлять спроби самостійно пояснити походження активів без правової підготовки. Неточні або суперечливі пояснення нерідко стають підставою для подальших слідчих дій.
Питання визначення бази оподаткування, джерел ринкової вартості, підтвердження походження криптовалюти та наявності «первинних документів» залишаються відкритими. Водночас відсутність відповідей не стримує активність контролюючих органів.
Криптовалюта у цивільних, сімейних та корпоративних спорах
Криптовалюта дедалі активніше виходить за межі кримінального права й стає предметом цивільних, сімейних і корпоративних спорів. Один із найскладніших напрямів — поділ майна подружжя, до складу якого входять віртуальні активи.
Ключові проблеми тут — доведення наявності криптовалюти, визначення її вартості та забезпечення реального поділу. Ситуацію ускладнює те, що суди й сторони процесу не мають технічного доступу до інформації бірж. Наприклад, Кіберполіція комунікує з Binance через спеціалізований ресурс Kodex, доступ до якого мають лише правоохоронні органи. Це створює асиметрію доказування у цивільних спорах.
Паралельно криптовалюта дедалі частіше використовується у договірних і корпоративних відносинах — як інвестиційний інструмент, спосіб збереження вартості або альтернативний механізм розрахунків. Це породжує нові виклики: від бухгалтерського обліку до правової кваліфікації зобов’язань у разі спору між контрагентами.
Висновок
Криптовалюта в Україні вже стала частиною правової реальності незалежно від завершеності законодавчого регулювання. Вона присутня у кримінальних провадженнях, податкових перевірках, сімейних і цивільних спорах, а також у бізнес-відносинах. Резонансні справи щодо вимагання, легалізації коштів і корупції дедалі частіше мають спільний знаменник — використання криптовалюти.
Ігнорувати цей актив більше неможливо. Законодавець, суди й адвокатська спільнота мають бути готові працювати з криптовалютою на рівні не нижчому, ніж із фіатними коштами, інакше «сіра зона» й надалі залишатиметься джерелом правових ризиків та процесуальних зловживань.