Останнім часом у практиці Бюро економічної безпеки України простежується тривожна тенденція: аналітичні довідки дедалі частіше використовуються як фактична підстава для відкриття кримінальних проваджень, проведення обшуків, накладення арештів на майно та блокування рахунків підприємств. У таких випадках аналітичний документ де-факто сприймається як доказ, хоча чинне законодавство не надає йому такого статусу.
Це викликає обґрунтоване занепокоєння як у бізнес-середовищі, так і серед адвокатської спільноти, адже йдеться про підміну процесу доказування аналітичною діяльністю правоохоронного органу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», аналітична діяльність є однією з основних функцій БЕБ і полягає у зборі, обробці та аналізі інформації з метою виявлення ризиків в економічній сфері. Первинне призначення цієї функції — формування аналітичної картини можливих порушень, а не встановлення юридичних фактів. За відсутності чітких меж застосування така діяльність ризикує перетворитися на інструмент тиску на суб’єктів господарювання.
Аналітична довідка за своєю природою є документом, що містить аналіз податкової, фінансової або митної інформації, зіставлення даних із державних реєстрів та припущення щодо можливих порушень. Водночас вона не є актом перевірки, не встановлює факту порушення закону і не створює податкових зобов’язань.
Попри це, на практиці саме аналітичні довідки нерідко стають підставою для внесення відомостей до ЄРДР, проведення слідчих дій та застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Наслідком таких дій стає фактичне блокування господарської діяльності підприємств — навіть за відсутності податкового боргу або результатів перевірки.
Проблема полягає в тому, що аналітична функція БЕБ підміняє собою доказування, хоча вона не може замінити ні податкову перевірку, ні узгоджене податкове повідомлення-рішення. За наявною статистикою, лише близько 1% кримінальних проваджень, ініційованих на підставі аналітичних довідок, доходять до судового розгляду. Це свідчить не про ефективність, а про системне використання таких документів як інструмент процесуального тиску.
Важливо звернути увагу й на положення пункту 61.3 статті 61 Податкового кодексу України, яким прямо заборонено правоохоронним органам брати участь у перевірках з питань оподаткування. Встановлення факту податкового правопорушення та визначення податкових зобов’язань належить до виключної компетенції ДПС України.
Єдиним належним доказом наявності податкового порушення є узгоджене податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами податкової перевірки. Без такого рішення будь-які твердження про несплату податків залишаються припущеннями, навіть якщо вони викладені в аналітичній довідці.
На практиці адвокати стикаються з парадоксальними ситуаціями: податкові органи не фіксують жодної заборгованості, перевірки не проводились, однак обшуки та арешти рахунків уже здійснені. При цьому «борг», зазначений в аналітичній довідці, неможливо сплатити, оскільки він не існує в податковому обліку.
Послідовну правову позицію з цього питання сформулював Верховний Суд України. Зокрема, у постанові від 12 квітня 2020 року у справі № 160/93/19 Суд зазначив, що податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Аналогічний підхід викладено й у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16 та від 4 січня 2024 року у справі № 120/9359/21-а, де наголошено на виключно інформативному характері таких даних.
Окрему занепокоєність викликають спроби надати аналітичним довідкам статус експертного висновку. Такі документи не відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу», не ґрунтуються на даних податкового контролю, містять суб’єктивні оцінки й не можуть бути підставою для проведення економічної експертизи в межах кримінального провадження.
Отже, аналітичні довідки БЕБ не є доказами у кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків, не створюють податкових зобов’язань і не можуть слугувати самостійною правовою основою для кримінального переслідування. Без узгодженого податкового повідомлення-рішення притягнення особи до відповідальності суперечить принципам законності та справедливості.
У цих умовах ключовим завданням бізнесу стає не реагування на наслідки, а побудова превентивної стратегії захисту. Своєчасне залучення фахових юристів, правовий аудит ризикових операцій і проактивна позиція дозволяють суттєво знизити ймовірність використання аналітичних довідок як інструменту тиску.
Для адвокатської спільноти ж це питання виходить за межі окремих кейсів і потребує системного захисту принципів доказування та процесуальної справедливості в економічних кримінальних провадженнях.