Адвокат може отримати інформацію про стан здоров`я пацієнта в медичному закладі лише у разі наявності відповідних повноважень, визначених умовами договору про надання правової допомоги

Суд встановив, що ОСОБА_1 зверталася до ПП «Стоматологічний центр» з метою протезування зубів та сплатила відповідні грошові кошти. Згодом у неї виникли ускладнення зі здоров`ям, що призвело до видалення імплантів у медичній установі за кордоном.

 

Звертаючись до зазначеного стоматологічного центру з проханням надати медичну картку та відшкодувати понесені збитки, отримала відмову. Згодом було повторно зроблено адвокатський запит для отримання такої документації, проте знову отримано негативну відповідь.

 

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просить суд зобов`язати відповідача надати її представнику − адвокату таку медичну інформацію та документи: завірену належним чином копію картки стоматологічного хворого ОСОБА_1 з додатками (результатами всіх аналізів); прізвище, ім`я, по батькові лікаря, який лікував ОСОБА_1, його кваліфікаційну категорію, завірену належним чином копію акта виконаних робіт на лікування ОСОБА_1, завірену належним чином копію письмової угоди і гарантії на надані ОСОБА_1 послуги, завірену належним чином копію сертифіката якості на встановлені ОСОБА_1 імпланти, завірені копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 виконаних робіт.

 

Рішенням міськрайонного суду позов задоволено. Зобов`язано ПП «Стоматологічний центр» в особі головного лікаря, керівника ПП «Стоматологічний центр» надати адвокату, який діє на підставі договору від імені ОСОБА_1, медичну інформацію та документи щодо проведеного лікування.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник ОСОБА_1 адвокат не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уповноважила його на збирання конфіденційної інформації стосовно себе як представника на підставі укладеного між ними договору про надання правової допомоги.

 

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.

 

Відповідно до вимог статті 2 та частини другої статті 4 Закону України «Про захист персональних даних», щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт подає запит щодо доступу до персональних даних власникові бази персональних даних (чи розпоряднику − відповідно до договору, укладеного в письмовій формі з власником), якими є заклади охорони здоров`я усіх форм власності.

 

Таким чином, ОСОБА_1 має право відповідно до вимог статті 285 ЦК України, статей 21, 23 Закону України «Про інформацію», статей 29, 29-1 Закону «№2801-XII», статей 2, 4 Закону України «Про захист персональних даних» отримати медичну інформацію стосовно себе (копію медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1) та інформацію про прізвище, ім`я та по батькові лікаря, його кваліфікаційний рівень, документацію, що стосується письмової угоди з лікарнею на отримання медичних послуг, виконаних робіт, оплати та сертифікатів якості встановлених імплантів, тобто інформацію, про яку відповідач як надавач послуг повинен був повідомити споживача стоматологічних послуг, тобто ОСОБА_1.

 

Отже, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій у тій частині, що своєю відмовою ПП «Стоматологічний центр» порушив права клієнта ОСОБА_1 на отримання інформації стосовно себе, зокрема медичної інформації.

 

Щодо права на отримання конфіденційної інформації представником – адвокатом

 

Основним інструментом для отримання медичної інформації адвокатом є адвокатський запит. Для того, щоб адвокату отримати відповідь, потрібно: надати згоду клієнта на отримання та поширення (збирання, використання тощо) персональної інформації про стан здоров`я клієнта; надати адвокатський запит; підтвердити свої повноваження щодо отримання такої інформації стосовно клієнта та підтвердити свої повноваження як адвоката (надати копію свідоцтва та ордера).

 

Відповідно до вимог частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

 

Таким чином, дії представника заявника − адвоката можуть свідчити про порушення законодавства, оскільки договір про надання правової допомоги від 31 березня 2017 року, наданий судам апеляційної та касаційної інстанцій, різниться за своїм змістом і кожен із них не є витягом, а є повним текстом.

 

Тому обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що представник ОСОБА_1 − адвокат не надав доказів на підтвердження того, що заявник ОСОБА_1 уповноважила його на збирання конфіденційної інформації стосовно себе як представника на підставі укладеного між ними договору про надання правової допомоги.

 

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.

 

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №442/4791/17 (провадження №61 -37882св18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93666639.

 

Джерело