Про адвокатську практику у кредитних спорах: алгоритми дій та тактичні рішення розповів адвокат, доктор філософії в галузі права (PhD), доцент кафедри міжнародного та європейського права ХУУП імені Леоніда Юзькова Андрій Іваницький під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками адвокатську практику у кредитних спорах, а саме:
- 1. Що таке «кредит», «кредитний спір» та його види.
- 2. Алгоритм дій та тактика адвоката в спорах, що стосуються «реальних кредитів».
- 3. Алгоритм дій та тактика роботи адвоката в спорах, що стосуються «шахрайських кредитів».
У рамках характеристики адвокатської практики у кредитних спорах акцентовано на наступному:
1. Що таке «кредит», «кредитний спір» та його види
Кредит – це грошові кошти які надаються кредитодавцем (банком, МФО чи іншою фінансовою установою) на користь позичальника (ФО, ФОП, ЮО), а позичальник зобов’язаний їх повернути кредитору в певний визначений строк, зі сплатою процентів та інших платежів, зборів.
- кредит – грошові кошти, які надаються надавачем фінансових послуг (кредитодавцем) особі (позичальнику) у користування на поворотній основі на визначений строк із сплатою процентів (ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»);
- банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 1 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»);
- споживчий кредит (кредит) – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»);
- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст 1054 ЦК України);
- тощо.
Кредитний спір – це спір між кредитодавцем та позичальником або їхніми правонаступниками щодо стягнення розміру заборгованості, що може складатись із тіла боргу, процентів, штрафних санкцій, неустойки, винагороди, комісії тощо.
Види кредитних спорів:
- Отримання кредиту відповідало вільному волевиявленню та волі клієнта, а також, клієнт бажав реального настання правових наслідків, що обумовлені отриманням ним таких коштів («реальний кредит»);
- Отримання кредиту не відповідало бажанню клієнта, кошти отримані від імені та за рахунок клієнта третіми (невідомими) особами, нерідко шляхом заволодіння персональними даними клієнта («шахрайський кредит»).
2. Алгоритм дій та тактика адвоката в спорах, що стосуються «реальних кредитів»:
- Досудове врегулювання:
- Узгодження реструктуризації шляхом розстрочення заборгованості, «прощення» штрафних санкцій тощо (проводиться тільки у випадку згоди на це фінансової установи, або за умови п. 7-1 ПП ЗУ «Про споживче кредитування»).
- Вирішення питання щодо списання 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки (штрафу, пені) під час дії воєнного стану.
- Вирішення питання щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, пені для військовослужбовців.
- Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»).
- «Кредитні канікули» шляхом відстрочки сплати кредиту, кредит на «паузі» (проводиться тільки у випадку згоди на це фінансової установи).
Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, з 24.02.2022 року, якщо позичальник прострочив своєї зобов’язання за кредитом 3 % річних, інфляційні втрати та неустойка (штраф, пеня) не нараховуються кредитодавцем, а нараховані – списуються. Проте, проценти за користування кредитом не підлягають списанню під час воєнного стану.
- Судове врегулювання:
- Ознайомлення із умовами кредитного договору та перевірка узгодження усіх істотних умов договору (суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом).
- Визначення погодженого строку кредитування між клієнтом та кредитодавцем.
- Обрахунок реальних сум проплат клієнта на користь кредитодавця, здійснення контррозрахунку та надання відповідних документів до суду (тіло кредиту, проценти тощо).
- Витребування необхідних доказів в порядку ст. 84 ЦПК (надання кредиту, проплат клієнта, продовження, збільшення кредиту тощо).
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року справа № 444/9519/12 (% в межах строку кредитування):
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року справа № 310/11534/13-ц (пеня в межах строку кредитування):
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17 (релевантна для анкет-заяв ПриватБанку, застосунку monobank та інших умов та правил банківських послуг, які є окремим «неузгодженим» додатком до кредитного договору):
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові, окрім іншого, зазначила, що оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 8 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов’язань.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 .02.2020 року у справі № 912/1120/16 (не можливість одночасного обрахунку процентів та ст. 625 ЦК):
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
3. Алгоритм дій та тактика роботи адвоката в спорах, що стосуються «шахрайських кредитів»
- Досудове врегулювання:
- Сформувати перелік МФО, банків чи інших фін.установ, які надали кредит «клієнту» (Українське бюро кредитних історій тощо);
- Звернутись із заявою про вчинення КП (ст. 190 тощо) + якщо не внесли до ЄРДР, скарга до слідчого судді;
- Звернутись із заявою до МФО, банків чи інших фін.установ, які надали кредит «клієнту» та долучити витяг з ЄРДР, постанову про визнанная потерпілим або пам’ятку;
- Звернення із скаргою до НБУ.
У межах заяви до фінансової установ зазначити наступне:
- Відсутність волевиявлення клієнта та особистої волі до вчинення та укладення договору позики (мікропозики, кредиту, мікрокредиту) із такою організацією;
- Усі договори позики (мікропозики, кредиту, мікрокредиту), які укладені невстановленими особами від імені клієнта із такою організацією є такими, що не вчинені, права та обов’язки за такими договорами є такими, що не набулись, а правовідносини за ними такими, що не виникли;
- Не обліковувати за клієнтом жодної грошової заборгованості перед такою організацією;
- Прохання надати органу досудового розслідування усю інформацію, документи та відомості, що стосуються укладення невстановленими особами від імені клієнта договорів позики (мікропозики, кредиту, мікрокредиту) із такою організацією, для долучення таких доказів до матеріалів кримінального провадження.
- Судове врегулювання:
- У межах судової справи у якості відповідача надати докази наявності КП, звернення до фінансової установи із відповідною заявою.
Витребування необхідних доказів в порядку ст. 84 ЦПК (відомостей про місцезнаходження номеру, інформації по банківській карті на яку були перераховані кредитні кошти, «кредитного договору тощо.
- Звернення із позовною заявою (зустрічною позовною заявою) про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору.
Клопотання про зупинення цивільної справи у зв’язку із КП (п. 6 ч. 1 ст. ст. 251 ЦПК).
Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 року справа № 757/22453/20:
Встановивши, що грошові кошти за оспорюваним договором перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить, а відкритий в АТ «Альфа Банк» рахунок НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 закрито 29 січня 2020 року, карта НОМЕР_7 анульована, інших рахунків у цьому банку позивачкою не відкривалося, договорів не укладалось, картки з № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» позивачка не має, також відсутнє волевиявлення позивачки на укладання оспорюваних правочинів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки кредитний договір від 10 грудня 2019 року № 126421 не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Верховний Суд погоджується, що під час проведення верифікації клієнта, товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір. А отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку № НОМЕР_1 , яка позивачці ані АТ «Альфа Банк», ані АТ КБ «ПриватБанк» не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Першоджерело – https://tinyurl.com/yzudkfh6