Анастасія Грабовська, кандидат юридичних наук, науковий консультант Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Розподіл майна подружжя: актуальна практика Верховного Суду».
Під час вебінару лектором сфокусовано увагу на наступних правових позиціях Верховного Суду:
- Щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно та спільності інтересів подружжя і сім’ї
Положення ст. 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
- Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв’язку, і характер такого зв’язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім’ї. Саме тому, на переконання ВП ВС, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім’ї – Постанова ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
2. Щодо особистої приватної власності одного з подружжя
- Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує – Постанова КЦС ВС від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19).
- Житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя лише в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації – Постанови КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 1311/832/12-ц (провадження № 61-6409св18), від 07.11.2018 у справі № 686/2762/15-ц (провадження № 61-40136св18), від 24.03.2020 у справі № 367/3800/14-ц (провадження № 61-15939св19).
3. Щодо розподілу майна подружжя в рівних частках
- Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна на публічних торгах без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном – Постанова КЦС ВС від 01.04.2020 у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19);
- Грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними в рівних частках (Постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 756/14404/15-ц (провадження № 61-24789св18).
4. Щодо збільшення частки майна одного з подружжя
- Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно. Істотність такого збільшення має бути пов’язана із спільними затратами грошових коштів чи трудовими затратами або затратами іншого з подружжя, який не є власником майна. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном (Постанова ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20);
- Проживання дітей з одним із подружжя само собою не є підставою для збільшення частки у майні при його розподілі тому з подружжя, з ким проживають діти – Постанова КЦС ВС від 27.12.2019 у справі № 297/2837/17, провадження № 61-7846св19;
- З урахуванням неналежного виконання одним із подружжя батьківськихобов’язків та неналежного матеріального забезпечення сім’ї частку іншого з подружжя у спільному майні може бути збільшено. Обов’язок стосовно доведення обставин, які вказували б на наявність підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя – Постанова КЦС ВС від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, провадження № 61-252св17.
5. Чи має відповідач внести на депозитний рахунок суду суму компенсації, яку з нього хоче стягнути позивачка за належну їй частку у праві спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ?
ВП ВС зауважила, що приписи ч. ч. 4 та 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності треба розуміти так:
(а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі ст. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);
(б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні – Постанова ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Матеріал на сторінці Advokat Post: https://tinyurl.com/ye8r7uc5