Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №459/2972/16-а, в якій досліджував питання чи може особа, яка має адвокатське посвідчення, вважатися безробітною.
Обставини справи
У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив зобов’язати відповідача доплатити йому 15% недоплаченої пенсії за серпень-грудень 2016 року, яка, на його думку, безпідставно недоплачувалася йому як особі, що займається підприємницькою діяльністю, а також зобов’язати утриматися від таких дій надалі.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 12.06.2009 перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком, з 09.12.2015 року переведений на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Протягом 10.11.2011-30.11.2015 позивач перебував на посаді судді Апеляційного суду Львівської області.
У період з грудня 2015 року по липень 2016 року з пенсії позивача проводилися утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, пенсія виплачувалась йому у розмірі 85%, як працюючій особі, що займається підприємницькою діяльністю.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області у справі №459/2154/16-а задоволено позов до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області та зобов’язано відповідача доплатити 15% недоплаченої позивачу пенсії з грудня 2015 року по серпень 2016 року, яка безпідставно недоплачувалася йому як особі, що займається підприємницькою діяльністю.
Водночас з серпня по грудень 2016 року відповідач знову продовжує виплачувати позивачу пенсію у розмірі 85%, як особі, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю, утримуючи з неї 15% податку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що після переведення його на пенсію за віком державного службовця він не займався і на даний час не займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю, оскільки адвокатська діяльність зупинена на підставі Постанови ВРУ «Про обрання суддів» від 23.12.2010 і на даний час не відновлена, що підтверджується профайлом адвоката.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області залишеною без змін, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду позов задоволено.
Позиція Верховного Суду
Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що питання, чи може особа, яка має адвокатське посвідчення, вважатися безробітною, вже було предметом розгляду Верховним Судом.
Зокрема, у поставах від 31.05.2018 (справа №750/9213/16-ц), від 07.04.2020 (справа №287/21/15-а) Верховний Суд дійшов висновків, що «… адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України…»
«… адвокату, який має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, надана законом можливість забезпечувати себе роботою, тобто адвокат є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, належить до зайнятого населення та не може бути визнаний безробітним».
Враховуючи такі приписи Закону та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період позивач, забезпечуючи себе роботою самостійно, належав до зайнятого населення, відтак відповідач правомірно у спірний період виплачував йому пенсію в розмірі 85% відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Також ВС наголосив, що посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на те, що протягом спірного періоду його адвокатська діяльність була зупинена, є безпідставним, оскільки позивач не надав доказів такого зупинення.
При цьому, статтею 31 Закону №5076-VI передбачено виключний перелік підстав зупинення адвокатської діяльності, серед яких відсутні такі підстави, як призначення адвоката на ту чи іншу посаду.
Відтак, факт призначення позивача на посаду судді на підставі постанови Верховної Ради України не має наслідком автоматичне зупинення дії адвокатського свідоцтва. До того ж у спірний період позивач на посаді судді вже не перебував.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.