.jpg)
Захисникам у кримінальному процесі, як ніяким іншим адвокатам, доводиться відшукувати та вживати неординарних процесуальних заходів, аби відстояти інтереси своїх клієнтів. І певні дії іноді ставлять питання дотримання професійної етики. Але хто вправі дорікнути адвокатові?
Інтереси клієнта передусім
У 2016 році в одному з райсудів столиці розглядалося клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу підозрюваному. Через надмірне хвилювання або з інших причин чоловік знепритомнів. Захисники попросили суд оголосити перерву у засіданні, адже не могли консультуватися з клієнтом. Але служитель Феміди не задовольнив їхнього клопотання. Тоді у зв’язку із неможливістю надання правової допомоги адвокати вийшли із зали судових засідань. Судді нічого не залишалося, як зробити процесуальну паузу.
Втім, цей тактичний прийом не припав до вподоби детективу, який звернувся зі скаргою до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і звинуватив своїх опонентів у порушенні етичних правил.
Та ні в регіоні, ні потім і в Києві (див. рішення ВКДКА від 14.07.2017 №VІІ-024/2017) не знайшли складу дисциплінарного проступку. Навпаки, зауважили, що в межах дотримання
принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними, а також перед будь-якими іншими міркуваннями. Більше того, сам клієнт дав пояснення, в яких зазначив, що заходи, вжиті його адвокати під час засідання, були чи не єдиним законним способом захистити його права.
Тоді вже НАБУ звернулося до суду. Але уся вертикаль Феміди також не сприйняла аргументів правоохоронців.
Суддя — головний
Серед інших аргументів цікавим видається правовий висновок Касаційного адміністративного суду (постанова від 23.12.2020 у справі №826/11330/17), який, крім фактичного боку конфліктної ситуації, також проаналізував процесуальні права та обов’язки учасників судового засідання. І зроблені Верховним Судом висновки фактично поставили під питання правомірність звернення правоохоронців (прокурорів, слідчих) до КДКА зі скаргами на адвокатів.
Так, у КАС нагадали, що суд зобов’язаний не тільки поважати честь і гідність усіх учасників процесу, а й не допускати порушення прав з їхнього боку, для чого, власне, й існує судова процедура. Ця процедура вимагає від учасників процесу певного рівня правової поведінки та відповідної культури юридичної практики і професійної правової культури. Насамперед з боку суду, адвоката, прокурора.
При цьому впорядковує поведінку людей за допомогою заходів процесуального примусу саме суд.
Так, відповідно до ст.321 КПК головуючий
серед іншого керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, забезпечує здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків. І в разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником він виносить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду (ст.330 КПК). Також за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Такі питання вирішується судом негайно після вчинення порушення. Втім, за змістом положень стст.47, 329 КПК, захисник зобов’язаний підкорятися вимогам та розпорядженням головуючого.
У зв’язку із цим високі судді констатували, що захисники у справі, що розглядається, дійсно покинули засідання, однак процесуальних дій, які б вказували на протиправну поведінку, суддя не вчиняв. І, оскільки головуючий не вважав за необхідне звернутися з відповідною скаргою до КДКА, у сукупності з іншими обставинами це свідчить про відсутність підстав для притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.
Тож можна дійти висновку, що в разі, коли суддя не бачить порушень під час засідання, скаржитися опонентам у справі до дисциплінарних органів нема сенсу. Можливо, тому, що це вже не змагальність, а зловживання процесуальними правами.