Чи підлягають спростуванню оціночні судження: позиція ВС

11.01.2022

Чи підлягають спростуванню оціночні судження: позиція ВС

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу особи на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі №134/55/19.

Обставини справи
 
Позивач, яка працює вчителем української мови у школі №2 с. Городківка Вінницької області, звернулась до суду із позовом до іншої особи про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
 
Її син прокоментував фотографію, яка розміщена на сторінці в соціальній мережі «Facebook»: «передова вчителька з вами». Після даного коментарю у коментарях розгорілась бурхлива переписка, в якій брала участь директор школи та її дочка.
 
У коментарях дочка відповідача грубо відповіла на вищезазначений коментар, після чого перейшла на особисті образи, звертаючись до її сина: «…це не ваша мама ходить по різних інстанціях і представляється іменем моєї мами, без будь-яких на це повноважень?!…».
 
Її син на таке обвинувачення почав захищати позивачку та запитав, звідки взагалі такі твердження, чи взагалі є якісь докази чи факти. Донька директора запропонувала довести правдивість написаних слів, поїхавши у Крижопіль, де відбувся вказаний інцидент.
 
Коли почалась дана переписка, чоловік позивачки разом з сином працювали. Син показав батькові переписку, що обурило чоловіка, і він заступився за дружину у переписці.
 
Після цього була домовленість зробити зустріч в смт Крижопіль між позивачкою, відповідачкою та людиною, в якої невідомою жінкою вимагались документи з приводу оформлення земельної ділянки. Вона поїхала зі своїм чоловіком на дану зустріч.
 
У кабінеті працівника приватного підприємства (ПП) відповідач звинувачувала її у тому, що саме вона під її ім`ям 13 серпня 2018 року бажала отримати документи, які виготовляються ПП на оформлення речового права на земельну ділянку, яка знаходиться біля сільської школи.
 
Відповідач на зустріч приїхала зі своєю дочкою. Однак працівник ПП, який займався оформленням документів по земельній ділянці для школи №2 с. Городківка, чітко сказав, що бачить її вперше, що вона не була у них в офісі та не представлялась іменем директора. Однак жінка у відповідь наполягала на звинуваченнях. Внаслідок цього усі присутні потрапили у відділ поліції, де надали свої пояснення.
 
На зборах трудового колективу школи №2 с. Городківки 29 серпня 2018 року відповідачка – директор школи у присутності комісії з РДА підтвердила свою думку про те, що позивачка нібито під її ім`ям вимагала документи школи у землевпорядної організації.
 
Позивач зазначала, що вищевикладений пост у мережі «Facebook» та інформація про це на зборах трудового колективу є такими, що принижують її честь гідність і ділову репутацію, а тому підлягають захисту у судовому порядку. Вся ця історія зробила неможливим її існування у селі, школі, у колі друзів, батьків учнів і колег по роботі.
 
Тому просила визнати недостовірною вказану інформацію та такою, що принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу. Стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 19000 грн.
 
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено.
 
Визнано недостовірною та такою, що принижує та ганьбить гідність, честь та ділову репутацію, неправдиву інформацію, яка була поширена в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу.
 
Стягнуто з відповідача 2689,40 грн витрат по оплаті судового збору, 3454,00 грн витрат за проведення експертизи та 15000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги. Крім того, стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.
 
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи та доказів, наданих суду, пояснень свідків, встановлено, що інформація, поширена відповідачкою у соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу школи, є неправдивою. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку, через широке поширення відповідачкою негативної інформації стосовно позивачки у соціальній мережі «Facebook», завдано істотної шкоди репутації останній, оскільки авторитет вчителя серед колег, учнів, громадськості істотно постраждав.
 
Відповідач не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції і подала апеляцію. Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
 
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що такі дії відповідача не були направлені саме на поширення інформації, що є обов`язковим елементом юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи. На думку суду, оціночні судження відповідача не є предметом судового захисту і не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.
 
27 серпня 2021 року позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року та залишити в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року.
 
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
 
Суд вказав, що положеннями статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
 
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
 
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
 
Суд вказав, що статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору.
 
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 12 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
 
Суд вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
 
Враховуючи наведене, колегія суддів залишила касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року – без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
 
Юридичні новини України