Допит свідка слідчим суддею в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 225 КПК, за відсутності захисника підозрюваних, участь якого не була обов’язковою (ст. 52 КПК), однак у присутності потерпілого та підозрюваних, які мали процесуальну можливість ставити йому запитання, не є порушенням права на захист. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 539/379/18.
Обставини справи
Три особи 23 грудня 2017 року о 04:00 год., за попередньою змовою, перебуваючи неподалік входу в Центральний парк культури та відпочинку й пішохідного переходу у Лубнах Полтавської області, помітили, що неподалік від них переходив дорогу на іншу сторону раніше незнайомий їм чоловік, який зайшов у двір між житловими будинками. Чоловіки наздогнали його. Один із них дістав паспорт громадянина України та представився працівником правоохоронного органу. В цей час інший почав перевіряти вміст кишень верхнього одягу з метою пошуку та вилучення майна потерпілого.
Після цього один із нападників попросив потерпілого надати йому мобільний телефон під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка. Коли той дістав телефон, нападник вихопив телефон та залишив собі. У свою чергу потерпілий попросив повернути йому мобільний телефон, після чого двоє нападників завдали потерпілому не менше дев`яти ударів руками та ногами в голову й тулуб. Після цього з метою подолання опору та заволодіння речами потерпілого один з чоловіків наступив ногою на ліву руку потерпілого, а інший тримав праву руку потерпілого, наступивши на неї коліном правої ноги. Утримуючи в такому положенні потерпілого, вони заволоділи наручним годинником, золотою каблучкою та мобільним телефоном, спричинивши потерпілому шкоду на суму 4222,94 грн.
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 4 липня 2018 року першого чоловіка засуджено за ч. 2 ст. 187 (Розбій) КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна.
Другу особу засуджено за цією ж статтею до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Третю особу так сама за цією статтею засуджено, із застосуванням ст. 69 (призначення більш м’якого покарання) КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного додаткового покарання.
Ухвалено вважати першого чоловіка засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна.
Другого – засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок місцевого суду в частині звільнення третього чоловіка від відбування покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким йому за ч. 2 ст. 187 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією частини належного йому майна. В іншій частині вирок щодо нього залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг
У касаційних скаргах захисники просили призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисники вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначали про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочину, а тому вважають, що в діяннях є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України.
Посилаються на те, що під час допиту свідка був відсутній захисник, а тому вважали, що покладені в основу вироку показання вказаного свідка порушують право на захист їх підзахисних. Також вважали, що у підзахисних було порушено право на захист, оскільки слідчі експерименти за їх участю були проведені за відсутності сторони захисту.
Стверджували, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту та залишив вирок щодо них без зміни.
Позиція ККС: судові рішення залишено без зміни. Колегія суддів не погодилася з твердженнями у касаційних скаргах про те, що відсутність захисника під час допиту свідка в порядку ст. 225 КПК порушила право на захист засуджених. Згідно з матеріалами кримінального провадження свідок був допитаний слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК. Аудіозапис допиту свідка свідчить про те, що його допит відбувався в присутності підозрюваних, а також потерпілого, які мали змогу ставити питання свідку. При цьому захисник підозрюваних був відсутній на цьому допиті, однак підозрювані у своїх заявах зазначили про можливість допиту свідка без участі їх захисника. Відповідно до ст. 52 КПК у вказаному випадку обов’язкова участь захисника не передбачена, а будь-яких об’єктивних даних про те, що після роз’яснення права на захист підозрювані мали бажання залучити захисників або мали в цьому будь-які перешкоди, матеріали кримінального провадження не містять.
Тому вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 4 липня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року щодо двох осіб залишино без зміни, а касаційні скарги захисників без задоволення.