Огляд підготовлено Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Про відмову в задоволенні позову про демонтаж самочинно збудованих (перепланованих) приміщень (комори та веранди) та недоведеність порушення прав позивача
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 725/8540/24
Судами попередніх інстанцій встановлено, що комора, про демонтаж якої просить позивач, ввійшла до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 та є частиною квартири АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (площа 53,10 кв. м), а приміщення веранди, що складається з двох приміщень: коридору поз.«2-1», площею 4,70 кв. м, та гардеробної поз. «2- 2», площею 7,40 кв. м, згідно з наявними у матеріалах справи документами, утворились внаслідок засклення тераси. Каналізаційний люк розташований біля стіни веранди та доступ до нього вільний.
Врахувавши, що ОСОБА_1 не користується зазначеною частиною багатоквартирного житлового будинку, вхід до його квартири облаштований з іншої сторони, а належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що спірні приміщення порушують його права на володіння і користування належною йому нерухомістю (квартирою АДРЕСА_4 ) або допоміжними приміщеннями позивачем не надано, заяв про проведення відповідної експертизи не подано, суди попередніх інстанцій дійшли достатнім чином мотивованого висновку про відсутність підстав вважати порушеними права позивача внаслідок здійснення спірних добудов/перепланувань до квартири відповідачів. Судами попередніх інстанцій також не встановлено, що власник земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, звертався до власників квартири АДРЕСА_2 з вимогами про перепланування чи перебудову самочинно збудованих приміщень. Водночас, відповідачі посилалася на те, що позивач також здійснив перепланування своєї квартири.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, врахувавши баланс прав та інтересів учасників справи дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для втручання у право відповідачів на повагу до житла та право мирно володіти майном.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132196979
Про відмову у визнанні права власності на самочинне будівництво через перевищення площі земельної ділянки та відсутність згоди власника
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 553/3007/23
Встановивши, що земельна ділянка, на якій розміщено спірне нерухоме майно, має площу 572,28 кв. м, тобто значно більшу ніж виділена позивачу рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 16 квітня 1991 року, доказів того, що саме ця земельна ділянка (у вказаному розмірі) виділялась позивачу у користування він не надав, як і не надав доказів того, що Полтавська міська рада як власник земельної ділянки, на якій розташовано спірне нерухоме майно, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки визнання права власності за позивачем на спірне самочинне будівництво, за відсутності законних підстав порушуватиме встановлений законом порядок набуття права власності на майно.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення районного суду та постанови апеляційного суду – без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132043733
Про знесення самочинно збудованого житлового будинку через істотне порушення державних будівельних та протипожежних норм і неможливість перебудови
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 592/3225/22
Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд. виходив з того, що самочинно збудований відповідачкою будинок за адресою: АДРЕСА_3 , розташований вздовж прилеглого житлового будинку позивачів ( АДРЕСА_2 ) з істотним порушенням державних будівельних та протипожежних норм, що створює перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном; перебудова будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, для приведення його до відповідних державних будівельних норм та інших законодавчих актів України, без його знесення неможлива.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, помилково не взяли до уваги експертний висновок архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23, згідно з яким проведення перебудови житлового будинку для усунення порушень норм, передбачених у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», для дотримання протипожежної відстані між будинками, є можливим.
Перевіряючи зазначені доводи ОСОБА_3 , колегія суддів Верховного Суду вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Надаючи оцінку експертному висновку архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23, суд апеляційної інстанції визнав його неналежним доказом.
Зважаючи на те, що у експертному висновку архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та що висновок підготовлено для подання до суду, суд апеляційної інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та від 20 грудня 2023 року у справі № 172/313/21, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий висновок архітектора від 12 квітня 2023 року № 1.249-РП-23 не є належним та допустимим доказом, в розумінні статті 106 ЦПК України. Інших доказів того, що усунення порушення прав відповідачів можливе без застосування крайнього заходу – знесення самочинно збудованого будинку, ОСОБА_3 не надала.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення відповідачкою чинних державних будівельних норм та правил при будівництві будинку на земельних ділянках, кадастрові номери 5910136600:17:032:0092, 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , істотність таких порушень, а також неможливість їх усунення без знесення зазначеного будинку, підтверджується висновком експерта від 05 січня 2023 року № 3791/4255/4256, складеним експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г. В., за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 592/3225/22 на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2022 року.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125498477
Про зобов’язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованої будівлі
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 947/17325/20
За обставин цієї справи, а саме здійснення відповідачем ОСОБА_1 нового будівництва без отримання документа, який би давав йому право на проведення таких будівельних робіт, тобто самочинного будівництва, для знесення якого закон не встановлює обов`язкових вимог про попереднє пред`явлення позову щодо зобов`язання провести відповідну перебудову. Крім того, суд враховує, що видані відповідачу приписи про усунення порушень відповідач не виконав, що свідчить про небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усунути його наслідки, у тому числі шляхом перебудови, або про неможливість такої перебудови.
Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
У зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що здійснене відповідачем самочинне будівництво підлягає обов`язковому (безальтернативному) знесенню на підставі судового рішення.
З огляду на наведене суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши факт самочинного захоплення відповідачем земельної ділянки територіальної громади, яка не була виділена у власність або користування останнього, та звернення до Одеської міської ради щодо надання спірної земельної ділянки вже після здійснення відповідного захоплення, а також факт того, що ОСОБА_1 , який надавав документи на реконструкцію дачного будинку загальною площею 30,5 кв. м, фактично збудував новостворений об`єкт нерухомості у вигляді кафе-ресторану загальною площею 369,5 кв. м, при цьому безпідставно зазначивши цей об`єкт як житловий будинок із житловою площею 9 кв. м, тобто достеменно розуміючи явну незаконність своїх дії щодо побудови новоствореного об`єкта нерухомості, використання якого взагалі не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій здійснена побудова, дійшли обґрунтованих висновків, що саме ОСОБА_1 повинен нести відповідальність, пов`язану із навмисним введенням в оману відповідних органів будівельного контролю та самочинним захопленням земельної ділянки, належної територіальній громаді м. Одеси.
Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 Петрової А. М. слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати у частині задоволення позовних вимог Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та у частині цих вимог ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні. У частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівлі, яка на ній розташована, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.