Огляд підготовлено Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року у справі № 683/1705/23
У розглядуваній справі спір виник у фізичної особи, зокрема з Пенсійним фондом України як правонаступником Фонду соціального страхування України щодо недотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області процедури вивільнення позивача у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України.
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав у зв`язку із звільненням без дотримання відповідачем обов`язку щодо його працевлаштування в органах Пенсійного фонду України.
20 червня 2023 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Фонду соціального страхування України.
Позивач визначив спосіб задоволення позову як поновлення на роботі, оскільки втратив свою посаду в результаті реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання його до Пенсійного фонду України, що не вважається ліквідацією.
Згідно з матеріалами справи основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби.
Враховуючи наведене та те, що спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124487578
Законне звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінчення строку трудового договору
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2025 року у справі № 752/1524/22
Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що у заявах від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили саме продовжити дію строкового трудового договору до 25 травня 2024 року та не зверталися до відповідача з вимогами про укладення з ними безстрокових трудових договорів. Крім того, в уточненій позовній заяві, поданій у березні 2023 року, позивачки просили, зокрема, укласти з ними строкові трудові договори на період з 26 серпня 2021 року по 07 лютого 2023 року, а з 07 лютого 2023 року – безстрокові трудові договори.
Отже позивачки послідовно виявляли бажання на продовження дії саме строкових трудових договорів, для укладення яких потрібно волевиявлення не тільки працівника, а і роботодавця, який не висловив своє бажання продовжувати з ними трудові відносини після закінчення строку їх дії.
Установивши, що протягом дії строкових трудових договорів позивачки не зверталися до відповідача з вимогами про переведення на безстрокові трудові договори; оскаржувані накази про звільнення прийняті відповідачем із застосуванням чинних на той момент норм Закону України «Про повну загальну середню освіту», які не мали очевидних ознак неконституційності та на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року, яке позивачки просили застосувати, трудові правовідносини між сторонами по справі припинились, суди правильно вказали про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Також суди правильно звернули увагу на те, що накази про звільнення не містять посилання на те, що звільнення позивачок відбулося у зв`язку із досягненням ними відповідного віку, а тому посилання щодо їх дискримінації за ознакою віку не знайшло свого підтвердження.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередній інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінчення строку трудового договору, є законним.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127463610
Призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки не встановлено обставин неможливості надання відповідачем роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 757/17315/22-ц
У справі, що переглядається не встановлено обставин неможливості надання відповідачем ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу – її виконувати, тому апеляційний суд обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.
Апеляційний суд зробив правильний висновок, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку апеляційний суд правильно застосував.
Оскільки при визнанні призупинення дії трудового договору з працівником незаконним відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що на момент призупинення дії трудового договору позивач перебував у простої та отримував дві третини встановленого йому посадового окладу, а не середній заробіток.
Встановивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, апеляційний суд обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127788485
Встановлення факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є лише підставою для вирішення такої справи та не потребує обов`язкового звернення особи з окремою вимогою саме про встановлення вказаного юридичного факту
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 487/1536/23
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що, з огляду на заперечення відповідачем факту перебування у трудових відносинах з позивачем, належною вимогою, яку може заявити ОСОБА_1 , є вимога про встановлення факту перебування у трудових відносинах у поєднанні з вимогами про стягнення належних сум за виконану роботу, поновлення права на допуск до роботи, тощо. На думку суду апеляційної інстанції, саме вимога про встановлення юридичного факту – встановлення факту перебування у трудових відносинах є такою, що забезпечить ефективний захист прав позивача у даній справі. Між тим, ОСОБА_1 така вимога не заявлялася, що в свою чергу свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
При цьому встановлення факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є лише підставою для вирішення такої справи та не потребує обов`язкового звернення особи з окремою вимогою саме про встановлення вказаного юридичного факту.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту.