Неактивна участь батька в житті дочки спричинена надмірним споживанням відповідача алкоголю та наркотичних речовин, які в подальшому призвели до залежності та розвитку душевної хвороби не може бути підставою для позбавлення батьківських прав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 358/371/21
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов’язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Встановивши, що ОСОБА_3 свідомо та навмисно усунувся від виховання своєї доньки, оскільки він знаходився в постійному стані сп’яніння чи то алкогольного, чи то наркотичного, і не мав можливості оцінити в повній мірі негативний вплив своєї поведінки на свою доньку та оточуючих, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем того, які саме фактичні обставини впливають на невиконання батьком своїх обов’язків відносно дитини є правильним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях; неактивна участь батька в житті дочки спричинена надмірним споживанням відповідача алкоголю та наркотичних речовин, які в подальшому призвели до залежності та розвитку душевної хвороби; відповідач перебуває на лікуванні, у зв’язку з чим не можуть формуватися плідні та продуктивні відношення між батьком та дитиною, а фізична неможливість спілкування батька з дочкою, через перебування в медичному закладі, не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Джерело: https://tinyurl.com/mpkvva27
У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття
Постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21
У цій справі, що переглядається, Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду також дійшла переконання, що статтею 165 СК України передбачено можливість вирішення спору про позбавлення батьківських прав навіть після досягнення дитиною повноліття, якщо на момент пред’явлення позову вона була неповнолітньою. Виходячи з граматичного способу тлумачення, у цій нормі права у СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (стаття 184 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду переконаний, що, відмовляючи у задоволенні позову лише у зв’язку із досягненням дитиною повноліття на момент завершення розгляду справи по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття.
Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов’язки щодо неї, які ґрунтуються на їх кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з’являються» права батьків на утримання з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов’язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями за законом своєї дитини.
Джерело: https://tinyurl.com/3eru6yjp
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав носить рекомендаційний характер
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року у справі № 715/1337/23
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Верховний Суд ураховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам останніх.
У справі висновок органу опіки та піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 26 травня 2023 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого заходу як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суди правильно не взяли його до уваги.
Джерело: https://tinyurl.com/5n6d3ufj
Ухилення від виконання обов’язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21
Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
При вирішенні спору в цій справі суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Верховний Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України апеляційний суд правильно з ним не погодився.
Джерело: https://tinyurl.com/5yuen5x5