Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з’ясувати час та джерела його придбання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 645/4165/21
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У справі встановивши, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона є їх спільною сумісною власністю, тому відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на вказане нерухоме майно. У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не спростував презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя.
Саме по собі посилання відповідача на те, що спірна квартира була придбана хоча і за час шлюбу, однак за належні йому особисті кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 у 2016 році, не є достатнім доказом сплати відповідачем особистих коштів за придбане у шлюбі майно, адже належних і допустимих доказів придбання спірного майна саме за ці кошти він не надав.
Джерело: https://tinyurl.com/55ux3asx
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з’ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
При поділі майна подружжя чи при визнанні майна, набутого за час шлюбу, особистим приватним майном одного з подружжя, указане майно повинно бути наявним на час розгляду справи.
У справі, апеляційний суд сам посилається на те, що ОСОБА_2 17 травня 2022 року, за час зареєстрованого шлюбу, продав за договором купівлі-продажу спірний транспортний засіб. Тому є незрозумілим і передчасним визнання апеляційним судом у резолютивній частині постанови суду право власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2, якого в наявності немає і який продано.
Джерело: https://tinyurl.com/5e3w3a4h
Майно, яке не належить до спільної сумісної власності подружжя
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 199/9770/21
Не належить до спільної сумісної власності майно:
1.одного з подружжя, набуте особою до шлюбу;
2.набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3.набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;
4.речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
5.кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди;
6.страхові суми, одержані за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Враховуючи викладене, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частини цієї квартири, оскільки вказане майно хоча і набуто за час шлюбу, але за кошти, які належали відповідачу особисто від продажу належних йому на підставі договору дарування 40/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3.
Джерело: https://tinyurl.com/ms3uhaae
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 638/15236/19
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов’язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов’язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Встановивши, що кошти за укладеними під час шлюбу договорами кредиту сторони витратили в інтересах сім’ї, після розірвання шлюбу ОСОБА_4 самостійно сплатила заборгованість за вищевказаними кредитними договорами від 03 липня 2007 року та 17 серпня 2007 року, що підтверджується довідками банку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_4 половину сплачених нею особисто коштів на виконання умов кредитних договорів за період з липня 2014 року по 14 липня 2015 року в розмірі 873 912,42 грн.
Також, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільної сумісної власності сторін на спірний житловий будинок та не надав доказів, які б підтверджували будівництво за його особисті кошти, спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_4 в цій частині та визнання спірного житлового будинку об’єктом спільної сумісної власності подружжя і в порядку поділу цього нерухомого майна визнання за сторонами право власності за кожним на частину вказаного будинку.
З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі, у зв’язку з чим вказане майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Джерело: https://tinyurl.com/24d5eder