Зі змісту подарункових сертифікатів неможливо встановити ким саме вони були продані, умови нарахування і виплати бонусів, неможливо встановити особу, яка брала на себе зобов’язання за цими сертифікатами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 135/969/22
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що ОСОБА_1 на підтвердження придбання подарункових сертифікатів не надано доказів здійснення готівкового розрахунку, у тому числі не подано квитанції, товарного чи касового чеку, талону, розрахункового документа, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Разом з тим при укладенні договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів продавцем видані документи під назвою – «Інформація про покупця», яка містить дані про покупку сертифікату (срібло) на певну суму у гривнях і в умовних одиницях, проте у вказаному документі відсутня інформація хто саме здійснив їх продаж.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про неможливість з наданих сторонами доказів ідентифікувати конкретну особу, яка видала подарункові сертифікати, інформацію про покупця, продавця і покупку та квитанції про отримання ювелірного виробу.
Позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів, тому судом правильно відмовлено в їх задоволенні.
Надані позивачкою скрін-шоти особистого кабінету в мережі Інтернет не є ні письмовими доказами, ні електронними доказами у розумінні положень статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому не є допустимим доказом придбання позивачем електронного сертифікату (укладення між сторонами договору) і узгодження будь-яких умов з продавцем, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не мають електронного цифрового підпису.
Джерело: https://tinyurl.com/2e6dfj89
Суди повинні з’ясувати, який вид договору підряду укладений між сторонами (підряд чи побутовий підряд) для вирішення питання про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів»
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 754/12047/21
Правовідносини, які виникають з договору підряду, регулюються статтями 837-864 ЦК України, а з договору побутового підряду – статтями 864-874 ЦК України.
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі (частина п’ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У справі, суди не з’ясували, який вид договору підряду укладений між сторонами (підряд чи побутовий підряд) щодо здійснення монтажу металоконструкцій з морських контейнерів та проведення у них оздоблювальних робіт. При цьому саме від вирішення означеного питання залежить, зокрема, якими нормами регулюються відносини між сторонами (про підряд чи побутовий підряд) та можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів».
Джерело: https://tinyurl.com/2z2z5abz
Не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 357/6883/22
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай – майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір – це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
У частині п’ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Аналіз вказаних норм свідчить, що не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу. Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.
За встановлених у справі обставин суди зробили правильний висновок про неможливість застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин. Сплачені ОСОБА_1 кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов’язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи виконані роботи.
Джерело: https://tinyurl.com/5az94efr
Саме відповідач мав би спростовувати доводи позивачки та доводити, що між ними склалися інші правовідносини, ніж ті, що заявлені позивачкою у позові, що є його процесуальним обов’язком
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 752/16778/22
У справі, між сторонами був укладений саме усний договір купівлі-продажу басейну вартістю 3 500 Євро, як зазначено в квитанції від 10 листопада 2020 року № 0439, на умовах попередньої оплати без визначення строків передачі товару покупцю, а не договір поставки, так як позивачка у цих правовідносинах не виступає суб’єктом підприємницької діяльності, а басейн мав бути встановлений у належному їй домоволодінні.
Посилання апеляційного суду та відповідача на те, що позивачкою не надано суду доказів, що між сторонами існували домовленості саме щодо поставки обладнання для басейну, чи самого басейну, є помилковими, оскільки позивачка надала суду квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10 листопада 2020 року № 0439 про оплату ФОП ОСОБА_2 3 500 Євро за басейн, а тому саме відповідач мав би спростовувати доводи позивачки та доводити, що між ними склалися інші правовідносини, ніж ті, що заявлені позивачкою у позові, що є його процесуальним обов’язком (статті 12, 81 ЦПК України).
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на помилковість посилання позивачки на положення частини другої статті 625 ЦК України, оскільки у цих правовідносинах підлягає застосуванню положення частини третьої статті 693 ЦК України, яка передбачає нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Посилання апеляційного суду, як і ФОП ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу позивачки, про те, що у провадженні суду знаходиться на розгляді справа № 752/1452/23 за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в якому позивачка вимагає стягнення грошових коштів через порушення відповідачем домовленостей щодо виконання будівельних робіт по будівництву басейну, не свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції у цій справі, в якій предметом позову є захист прав споживачів шляхом розірвання договору і стягнення коштів, сплачених за договором. Натомість, у справі № 752/1452/23 предметом позову є захист прав споживачів шляхом відшкодування завданих збитків (стаття 22 ЦК України).
Джерело: https://tinyurl.com/mr2x65fn