Суди повинні встановити, хто є власником спірного приміщення, хто саме виконав спірну добудову, та відповідно хто є належним відповідачем за заявленими вимогами
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 367/7905/18
При задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що відповідачі користуються земельною ділянкою, що розташована під зайнятими ними приміщеннями, огородили землю парканом, що унеможливлює вільний доступ як до належного позивачу на праві власності нерухомого майна, так і до земельної ділянки під ним.
При відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не надано доказів того, що вказаний житловий будинок є частиною, належного їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2017 року, майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1.
Натомість, суди залишили поза увагою:
- інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 09 серпня 2021 року № 47-08-3534, що спірний житловий будинок (барак по АДРЕСА_2) перебуває у державній власності на балансі ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», органом управління якого є регіональне відділення;
- висновок експерта.
Отже, суди не встановили, хто є власником спірного приміщення, хто саме виконав спірну добудову, та відповідно хто є належним відповідачем за заявленими вимогами. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Джерело: https://tinyurl.com/yrkevu3b
Позовні вимоги про усунення перешкоди у користуванні майном підлягають скасуванню, оскільки права позивача захищено шляхом задоволення віндикаційного позову
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 522/16047/20
Суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Суди правильно встановили, що спірне нежитлове приміщення вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Одеси незаконно, поза його волею, чим порушено права територіальної громади м. Одеси.
При цьому судами зазначено, що оскільки судом був вирішений спір про право та витребуване спірне майно на користь позивача, а законом передбачений порядок виконання такого рішення, заявлені вимоги про визначення порядку виконання рішення шляхом скасування реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є обґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про усунення перешкоди у користуванні цим майном і, як наслідок задоволення позову у цій частині.
Джерело: https://tinyurl.com/2zncwzy8
Одним із способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує – усунення перешкод у здійсненні права користування майном
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2024 року у справі № 755/7604/22
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), – усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 386 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 надала ключі від спірної квартири третій особі, а саме адвокату Іщенко Г. М. Вважав, що вказаними діями вона порушує його права як співвласника майна та створює йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.
На підтвердження своїх позовних вимог ним надано акти, складені адвокатом Іщенко Г. М., яка діє від імені ОСОБА_2, про неможливість потрапити до квартири. Разом з тим вказані акти не містять доказової інформації, на підставі якої суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, зокрема щодо вчинення перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні майном. Жодних інших доказів на підтвердження того, що відповідачкою ОСОБА_2 чиняться ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житлом, матеріали справи не містять.
З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачкою чиняться перешкоди йому у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, отже позовні вимоги є недоведеними.
Джерело: https://tinyurl.com/3f2jfv3f