Огляд підготовлено Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України.
Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 359/299/19
Згідно з позовною заявою позивач фактично просив відшкодувати йому шкоду, яка завдана державою, зазначивши органи, який діє від імені держави: Офіс Генерального прокурора, Державну фіскальну службу України, Державну казначейську службу України.
За наведених обставин безпідставними є аргументи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідачем у цій справі є держава як учасник цивільних відносин, а Офіс Генерального прокурора діє від імені держави.
Разом з цим, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, апеляційний суд не звернув уваги на таке.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Офіс Генерального прокурора, Державна фіскальна служба України, Державна казначейська служба України. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).
У цій справі апеляційний суд не звернув уваги на те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної і майнової шкоди належить змінити.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130533075
Позивач був оголошений у міжнародний розшук незаконно, а тому наявні підстави для відшкодування йому моральної шкоди
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 757/57057/23-ц
У справі, яка переглядається Верховним Судом, установлено, що на момент внесення циркулярного розшукового повідомлення щодо міжнародного розшуку запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.
Дії правоохоронних органів щодо оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук були оскаржені до Комісії Інтерполу.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (справа № 640/25817/19) визнано протиправною бездіяльність посадових осіб НП України в особі департаменту у неповідомленні повної та об`єктивної інформації до Секретаріату Інтерполу щодо відсутності рішень стосовно ОСОБА_1 , що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто позивач був оголошений у міжнародний розшук незаконно, а тому наявні підстави для відшкодування йому моральної шкоди.
Суд першої інстанції позов ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнив. Районний суд застосував одночасно норми ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зазначене є невірним.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення районного суду та зменшив розмір стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 100 000,00 грн до 10 000,00 грн. При цьому апеляційний суд застосував лише норми ЦК України, що, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, є вірним.
Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є помилковим.
Указаний Закон України пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина право на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
Підстави виникнення права на відшкодування шкоди пов`язуються з незаконними діями посадових осіб незалежно від їх вини. Це: незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності тощо, у тому числі інші процесуальні дії, що обмежують права громадян.
При цьому умови виникнення права на відшкодування шкоди – це обставини, за наявності яких починають діяти підстави, а саме це процесуальні акти, які містять в собі рішення відповідного органу чи посадової особи про невинність притягненого до відповідальності. Такими умовами є постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таких умов для застосування навезеного вище Закону України немає.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126843613
Відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня істотності вимушених змін у організації життя, а також засад розумності, виваженості та справедливості
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 757/1549/21-ц
Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8 000,00 грн.
Таким чином, оскільки період перебування ОСОБА_1 під слідством становить 13 місяців та 9 днів (з 07 грудня 2018 року до 16 січня 2020 року), розмір морального відшкодування не може бути меншим за 106 322,58 грн ((8 000,00 грн х 13 місяців = 104 000,00 грн) + (8 000,00 грн ? 31 календарні дні х 9 днів = 2 322,58 грн) = 106 322,58 грн).
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного перебування під слідством, що підставно констатував і апеляційний суд.
Зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди Верховний Суд визначає у сумі 106 322,58 грн, оскільки такий розмір не менший від мінімального і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призводить до його збагачення.
Визначаючи розмір морального відшкодування, колегія суддів бере також до уваги аргументи відзиву Головного управління Національної поліції у м. Києві про те, що ОСОБА_1 у період з 06 грудня 2018 року до 19 січня 2019 року за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва повинен був знаходитися під вартою в межах кримінального провадження № 42012110000000026, де він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6, 12, 13 частини другої статті 115 КК України, а після – в Київському СІЗО, що вказує на те, що обставини незаконного кримінального переслідування в межах кримінального провадження № 12018100010011046, які зазначає позивач як підставу для відшкодування моральної шкоди, не призвели до суттєвих змін в організації його життя.
Отже, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 106 322,58 грн з урахуванням ступеня істотності вимушених змін у організації його життя, а також засад розумності, виваженості та справедливості.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126693503
Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки чи дії правоохоронців щодо затримання були пов’язані із заявою про спричинення тілесних ушкоджень
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 296/3311/23
Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки чи дії правоохоронців щодо затримання ОСОБА_1 були пов’язані із заявою ОСОБА_3 про спричинення їй тілесних ушкоджень.
Відповідно до листа Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 08 січня 2024 року СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12021065400001157 від 04 червня 2021 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – частина перша статті 125 КК України. 29 червня 2021 року дізнавач сектору дізнання Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області прийняв рішення про закриття кримінального провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) (а. с. 111, т. 2).
Таким чином, суд апеляційної інстанції не перевірив законність та підстави затримання ОСОБА_1 04 червня 2021 року та не надав повну всебічну оцінку наявним у матеріалах справи відомостям про те, що кримінальне провадження № 12021065400001157 від 04 червня 2021 року, за яким ймовірно затримали ОСОБА_1 , закрито з реабілітуючих підстав (пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення) і чи не свідчить це про те, що його затримання є незаконним, а отже, наявні і правові підстави для відшкодування йому моральної шкоди.
За таких обставин висновок суду про те, що у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, є передчасним.