25 лютого 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 192/3301/16-к залишив без задоволення касаційну скаргу потерпілої, оскільки клопотання про застосування до обвинуваченої положень ст. 49 КК України було нею погоджено та заявлено захисником.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою апеляційного суду клопотання захисника про застосування до обвинуваченої положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Вирок місцевого суду скасовано, обвинувачену на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
У касаційній скарзі потерпіла зазначала, що в матеріалах кримінального провадження відсутня згода та клопотання засудженої про застосування до неї положень ст. 49 КК України.
Верховний Суд вказав, що системне тлумачення норм кримінального (ст. 49 КК) та процесуального закону (п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК) свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК у випадках, передбачених цією статтею, та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, яке може подаватися стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим, кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов’язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК та який відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким. На час ухвалення вироку місцевого суду з моменту вчинення обвинуваченою інкримінованого їй злочину минуло більше 10 років, тобто закінчився строк давності, про що захисник обвинуваченої зазначав у своїй промові під час судових дебатів.
При цьому місцевий суд відмовив стороні захисту в застосуванні до обвинуваченої положень ст. 49 КК.
Не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого вказував на необхідність звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності. При цьому в ході апеляційного розгляду захисник також просив застосувати до обвинуваченої положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Цей факт підтверджується технічним записом судового засідання.
Дотримуючись вимог, передбачених ст.ст. 284 – 286 КПК, апеляційний суд розглянув це клопотання захисника та обґрунтовано звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності. При цьому судом було враховано думку самої обвинуваченої, яка підтримала клопотання свого захисника про звільнення її саме від кримінальної відповідальності та просила застосувати до неї положення ст. 49 КК.