Blog

03.02.2022

Коли показання свідка можуть бути визнані недопустимим доказом

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу №712/11679/18 та встановив, коли показання свідка є недопустимим доказом.

Обставини справи
 
З матеріалів справи відомо, що чоловіка визнано винуватим у тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння і знаходячись за місцем свого постійного проживання у квартирі, підійшов до окремого ліжка, де спала його знайома, та на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс їй чисельні удари кулаками у життєво важливий орган, а саме у голову, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, внаслідок яких потерпіла померла на місці вчинення злочину.
 
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси чоловіка засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років. Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
 
У касаційній скарзі недопустимим доказом касатор вважає показання свідка, отримані в порядку ст. 225 КПК України та в судовому засіданні у зв’язку з тим, що судом не встановлено належним чином особу, яку було допитано, не попереджено її про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та не приведено до присяги.
 
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 березня 2021 року ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року за касаційною скаргою з доповненнями захисника в інтересах засудженого скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
 
Верховний Суд в мотивувальній частині зазначеної постанови, крім іншого, вказав, що при встановленні особи свідка місцевим судом не дотримано вимог ст. 352 КПК України, однак суд апеляційної інстанції належної уваги на ці порушення не звернув та  не врахував того, що особа свідка не повинна викликати розумних сумнівів у сторін, а за наявності таких сумнівів відомості про особу повинні бути підтверджені документально під час судового розгляду (крім випадків застосування до свідків заходів забезпечення безпеки).
 
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду  захисник, який не здійснював захист під час досудового розслідування і не брав участі у допиті свідка в порядку ст. 225 КПК України, категорично заперечував проти допиту свідка у зв`язку з відсутністю у допитуваної особи документів, які б дозволили  ідентифікувати її належним чином, а засуджений вказав, що не знає особу, яка знаходиться у залі судових засідань.
 
ВС зазначив, ані свідком, ані стороною обвинувачення, від якої виступала свідок, не були надані документи, які б підтверджували її особу.
 
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження не вжив заходів щодо встановлення особи вказаного свідка та відповідно дійшов до невмотивованих висновків, які вплинули на ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
 
Таким чином, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, не усунув сумнів сторони захисту в особі свідка, дотриманні судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК Україні при допиті цього свідка та дійшов передчасного висновку, що вказані показання є допустимим доказом.
 
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
 
Юридичні новини України