Держава не має чинити правових чи практичних перешкод для реалізації особою права звернутися до суду. Застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
Про це правило, сформульоване Європейським судом з прав людини, нагадав Касаційний господарський суд Верховного Суду, розглядаючи клопотання однієї зі сторін у справі 903/1199/23 про закриття провадження.
Підставою стало те, що ордер адвоката, доданий до касаційної скарги, не відповідав Положенню про ордер на надання правничої допомоги, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41. Зокрема, після державної реєстрації шлюбу адвокат змінила прізвище і в ордері містилися старі дані.
Клієнт адвоката просив залишити клопотання без розгляду, адже тут йшлося про надмірний формалізм. Нові ордери на нове прізвище почали генеруватися у відповідному розділі “Особистого кабінету адвоката” на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України лише після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з новим прізвищем. А його заміна з огляду на обʼєктивні обставини потребувала певного часу.
У КГС зауважили, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до практики ЄСПЛ, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).
Також суд у Страсбурзі неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Pérez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.98).
Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Тобто, робить висновок КГС, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги – є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зважаючи на це, перевіривши та оцінивши доводи сторін, не допускаючи ні надмірного формалізму, ні надмірної гнучкості, колегія суддів дійшла висновку (див. постанову КГС ВС від 01.08.2024), що доданий до касаційної скарги ордер є належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність у адвоката повноважень на представництво інтересів скаржника у цій справі.