27 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №234/1940/20 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який вказував на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК – на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 369 КК – на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд усупереч примітці до ст. 45, п. 1, 2 ч. 1 ст. 65, ч. 4 ст. 74, ч. 1 ст. 75 КК безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни, оскільки один зі злочинів, вчинених обвинуваченим, є корупційним.
Верховний Суд вказав, що ч. 1 ст. 75 КК передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У примітці до ст. 45 КК визначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до КК вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368–369-2 КК.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК, а саме вчинення пропозиції надати неправомірну вигоду службовій особі за невчинення службовою особою певних дій з використанням службового становища в інтересах того, хто пропонує, згідно з приміткою до ст. 45 КК є корупційним кримінальним правопорушенням.
Таким чином, звільняючи особу від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю злочинів, до якої входило і корупційне кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 369 КК), на підставі ст. 75 КК, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, не звернув уваги на ці порушення норм матеріального права, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, що відповідно до ст. 419 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції без змін.
З огляду на викладене Верховний Суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасував і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Подібну правову позицію ВС висловив у справі №734/631/19.