Завершальна сесія V Конференції з виконавчого провадження була присвячена процесуальним нововведенням та судовій практиці. Як зазначив її модератор Дмитро Куліченко, приватний виконавець, судової практики з цієї теми більш ніж досить. За його словами, оцінка дій виконавця не повинна бути формальною, а має здійснюватися через призму судового рішення. Своєю чергою, судовий контроль над виконанням рішення має певні унікальні елементи, яких немає в інших методах контролю за виконавцями. Цими елементами є принципи і засади судочинства – змагальності, диспозитивності, гласності та відкритості, неприпустимості зловживання процесуальними правами тощо. Завдяки цим принципам розгляд скарги на дії виконавця стає всебічним і рівноправним як для виконавців, так і для інших учасників судового провадження. Дмитро Куліченко висловив переконання, що лише змагальний процес здатен забезпечити об’єктивний та справедливий розгляд справи, під час якого можливо дати відповіді на головні запитання: чи порушив виконавець закон? Чи призвели його дії до порушення інтересів сторін провадження? Чи є ознаки зловживання стороною виконавчого провадження або невиконання ним своїх обов’язків? За словами спікера, ще однією проблемою судового контролю є затягування строків судового розгляду скарг як через об’єктивні, так і через суб’єктивні причини.
Актуальні питання судової практики, яка стосується виконавчого провадження, висвітлив у своєму виступі Олександр Крижний, суддя Господарського суду Дніпропетровської області. Одним із таких питань, на його думку, є визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Посилаючись на постанову ВП ВС від 6 жовтня 2020 року (справа № 2-24/494-2009), він наголосив, що спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником та іншими співвласниками майна. Повноваження виконавця на звернення з позовом про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можливі лише за письмовою згодою виконавця. Якщо ж боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення позову без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення його без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.
Іншими актуальними питаннями промовець назвав заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником, конкуренцію норм законів «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження», визначення юрисдикції щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу ДВС або приватного виконавця.
Про судовий контроль над виконавчим провадженням ішлося й у виступі Сергія Бойка, начальника відділу правової та судової роботи з проблемними активами НБУ. Він описав загальний алгоритм судового контролю та зазначив, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, тому має бути наведено правові підстави та обґрунтовано порушення прав з огляду на обов`язковість виконання судових рішень. У порядку судового контролю за виконанням рішень захист можливий за умови, що права сторони порушено і вона використовує судочинство для такого захисту. Ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням рішень не для захисту прав є недопустимим. Саме собою порушення норм законодавства не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно довести та встановити порушення прав сторони виконавчого провадження. Якщо виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте не порушив права сторони (суд не встановив порушення таких прав), то скарга задоволенню не підлягає. Крім того, було детально проаналізовано алгоритм контролю сторін над виконавчим провадженням.
Темою доповіді Ярослава Деяка, заступника генерального директора з юридичних питань ДП «СЕТАМ», стало оскарження електронних аукціонів із продажу арештованого майна. Він розповів про фінансові результати діяльності ДП «СЕТАМ» і зазначив, що, бувши учасником 2922 судових справ, ДП програло лише 91 з них. Аналізуючи ці програні справи, Ярослав Деяк виділив проблемні питання, які дають змогу визнати торги недійсними. Зокрема, це визнання неправомірними дій виконавців щодо підготовки майна до продажу; скасування судового рішення чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; спільне майно подружжя; незазначення істотних недоліків майна. Проблемними питаннями, щодо яких були різні позиції судів, він назвав арешт майна у кримінальних справах; співвідношення вимог кредиторів у справі про банкрутство з правами стягувачів у виконавчому провадженні; застосування закону про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті; витребування майна в добросовісного набувача.
Про реалізацію АРМА арештованого майна, а також судову практику оскарження результатів аукціонів і договорів купівлі-продажу йшлося у виступі Дмитра Жоравовича, т.в.о. голови АРМА, к.ю.н. Він розповів про особливості арешту майна в кримінальному та виконавчому провадженнях та наголосив, що основною метою АРМА є збереження вартості активів, арештованих під час цих проваджень і переданих йому в управління. Було висвітлено питання реалізації майна як способу управління активами та критерії вибору управителя. Водночас Дмитро Жоравович зазначив, що майно може бути або передано компаніям у комерційне використання за договором, або реалізовано на торгах (у разі якщо воно швидко псується, втрачає вартість або якщо витрати на його утримання перевищують вартість). Він розповів про судову практику та позицію судів стосовно визнання недійсними результатів торгів чи договорів купівлі-продажу та зазначив, що відповідно до висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнання правочину недійсним автоматично не призводить до повернення майна власнику, а тому такий позов не є ефективним способом захисту права власності.
Олександр Сивокозов, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області, заступник голови Асоціації приватних виконавців України, голова правління ГО «Бюро приватних виконавців «АЛЬТЕРНАТИВА», розповів про перспективи запровадження нових методів і процедур у виконавчому процесі. Він позитивно оцінив новели законопроєкту № 5660 «Про примусове виконання рішень» та зазначив, що він уніфікує процедуру виконання для державних і приватних виконавців, а часові чи процедурні обмеження буде викладено в прикінцевих положеннях. У законопроєкті більш чітко виписано термінологію, що, на думку Олександра Сивокозова, сприятиме єдності судової практики. Революційною зміною він назвав запровадження норми про ухилення боржника від виконання судового рішення та чітких критеріїв, коли саме настає момент ухилення від виконання рішення. Корисною нормою є також призупинення, а не закриття виконавчого провадження та його відновлення за заявою божника.