Обшук є слідчою (розшуковою) дією, на яку поширюються загальні вимоги ст. 223 КПК. Його мета визначена ч. 1 ст. 234 КПК: відшукання доказів злочину, знарядь, майна, здобутого злочином, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Закон прив’язує допустимість проникнення до житла/іншого володіння до трьох альтернатив (ч.ч. 1, 3 ст. 233, ч. 2 ст. 234 КПК):
-
добровільна згода фактичного володільця;
-
невідкладний випадок (врятування життя/майна; безпосереднє переслідування);
-
ухвала слідчого судді.
Ключове розмежування із оглядом місця події: огляд можливий до внесення відомостей до ЄРДР (за наявності очевидних даних події злочину) і вимагає рішення слідчого/прокурора (письмова форма не завжди обов’язкова), тоді як обшук — виключно на підставі ухвали (або згоди/невідкладності) та після внесення відомостей до ЄРДР. Цю лінію послідовно підтверджено Верховним Судом (постанови від 08.06.2021 у справі №755/21771/15-к, від 07.07.2022 у справі №333/1314/20).
«Обшук під виглядом огляду»: сталий підхід ВС
ВС неодноразово визнавав недопустимість доказів, здобутих у ході «огляду», який фактично є обшуком (постанови від 07.06.2018 у справі №740/5066/15-к, 24.10.2018 №658/4495/15-к, 26.02.2019 №266/4000/14-к, 19.03.2019 №380/157/14-к). Ключові тести:
-
якщо на момент рішення про «огляд житла» вже є дані про причетність особи та мета дії – пошук доказів для підтвердження підозри, така дія = обшук, а не огляд (постанова від 17.03.2021 №281/422/18);
-
огляд житла за ч. 2 ст. 237 КПК здійснюється за правилами обшуку; для проникнення необхідні підстави ч. 3 ст. 233 КПК або ухвала за ч. 2 ст. 234 КПК;
-
вирішальне значення має зміст і реальний спосіб проведення, а не назва документа (постанова від 09.05.2023 №761/11704/18-к).
Добровільна згода як повноцінна альтернатива ухвалі
Позиція ВС (постанова від 02.07.2025 №711/1752/22): добровільна згода фактичного володільця – законна альтернатива судовому дозволу, за умови, що добровільність доведена. Додаткові акценти практики:
-
згода має надходити від фактичного володільця, а не лише формального власника (постанова від 17.03.2021 №281/422/18);
-
відсутність заперечень щодо «огляду» службового кабінету ≠ добровільна згода на проникнення; потрібне чітке волевиявлення (постанова від 19.01.2022 №569/14405/14-к);
-
наявність/добровільність оцінюється за сукупністю обставин; критичними є час і форма звернення, письмова згода, фактичне володіння (постанова від 21.11.2022 №161/620/19);
-
службові приміщення: застосовується критерій «розумного очікування конфіденційності» (ЄСПЛ Peev v. Bulgaria); режим приватності й контроль над простором визначають потребу ухвали/згоди (постанова від 14.09.2023 №521/18533/15-к).
Невідкладний обшук і post factum-контроль
За ч. 3 ст. 233 КПК проникнення без ухвали допустиме лише за реальної загрози втрати доказів/небезпеки, з подальшим невідкладним зверненням до слідчого судді. Об’єднана палата ВС (постанова від 07.10.2024) вимагає, щоб у клопотанні та матеріалах були конкретизовані:
-
які обставини до проникнення свідчили про ризик втрати;
-
чому ризик реальний і невідкладний;
-
які предмети необхідно було вилучити і чому зволікання було недопустимим.
Недотримання цих стандартів не компенсується «формальним» переглядом ex post facto (ЄСПЛ Tortladze v. Georgia, №42371/08, 18.03.2021).
Ухвала слідчого судді: реквізити, підсудність і типові помилки
Ч. 2 ст. 235 КПК встановлює обов’язкові реквізити ухвали (строк дії; суб’єкт клопотання; норма права; точна адреса/частина володіння; дані власника та фактичного володільця; перелік речей/документів/осіб, для виявлення яких надається дозвіл). Практично важливо: дозвіл стосується відшукання, а не «загального вилучення»; зверніть увагу на рішення ВРП №1949/0/15-24 від 25.06.2024.
Питання територіальної підсудності (ч. 2 ст. 234 КПК; для підслідності ВАКС — ухвала слідчого судді ВАКС) є чутливим: неправильна підсудність — підстава для скасування ухвали (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК) та визнання доказів недопустимими (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК). Практика: вирок ВАКС від 23.05.2025 у справі №991/5521/24.
Поняті, допуск адвоката і фіксація
Порушення правил щодо понятих при обшуку житла — істотне порушення процесу (постанова ВС від 12.10.2023 №761/44670/16-к). Понятими не можуть бути потерпілий, родичі фігурантів, працівники правоохоронних органів чи заінтересовані особи (абз. 3 ч. 7 ст. 223 КПК). Водночас сам по собі статус поліцейського не робить особу «заінтересованою» — потрібні конкретні дані упередженості (постанова від 30.11.2022 №727/8945/17).
Допуск захисника на будь-якій стадії — імператив ч. 1, 3 ст. 236 КПК; недопуск = недопустимість усіх доказів цього обшуку (п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК). Забезпечуйте негайну комунікацію клієнта з адвокатом, фіксуйте спроби обмежити доступ.
Недопустимість доказів: ключові кейси і процесуальні маркери
-
Ухвала про обшук винесена без повної технічної фіксації судового засідання — докази недопустимі (п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК).
-
За ч. 3 ст. 233 КПК: якщо прокурор не погодив клопотання або слідчий суддя відмовив — все здобуте підлягає знищенню (ст. 255 КПК); повторне звернення — лише за новими обставинами (ч. 6 ст. 234 КПК).
-
Відсутність належних повноважень у слідчих, які зверталися/проводили обшук, — автоматична недопустимість (постанова ВС від 30.10.2023 №759/23184/20).
-
Узагальнююча позиція ВС щодо критеріїв допустимості: належний суб’єкт/джерело/процедура/фіксація; захист не зобов’язаний конкретизувати, яке саме право порушене, коли йдеться про порушення порядку здобуття доказу (постанова від 16.04.2025 №569/10900/15-к; у розвиток позиції від 13.08.2024 №754/478/21).
Огляд, затримання і «особистий обшук»: де межа
ВС чітко відмежував особистий обшук від «огляду» в полі: особистий обшук «поглинається» затриманням або обшуком житла; його проведення в межах «огляду місця події» — недопустиме (постанови від 31.01.2023 №761/34884/15-к, 03.06.2024 №759/5346/20). Разом із тим, законне затримання саме по собі дає підстави для негайного особистого обшуку — для безпеки та фіксації доказів (постанови від 07.09.2022 №428/11288/17, 14.03.2023 №135/638/21). Навіть якщо вилучення речі сталося в «огляді», коли затриманий сам її дістає, це не нівелює факт володіння (постанова від 09.11.2022 №761/31918/14-к). Водночас вилучення без протоколу затримання і роз’яснення прав — порушення КПК.
Алгоритм захисту під час обшуку: тактика адвоката
До початку/на вході
-
Вимагайте пред’явлення ухвали (перевірка реквізитів за ч. 2 ст. 235 КПК; підсудність за ч. 2 ст. 234 КПК), службових посвідчень, повноважень конкретних осіб.
-
Фіксуйте дату, час, склад групи, збереження та опис пломб/засобів фіксації; заявляйте клопотання про повну відеофіксацію.
-
Негайно забезпечте допуск захисника (ч. 1, 3 ст. 236 КПК).
Під час проведення
-
Заперечуйте вихід за межі ухвали (адреса/частина володіння/перелік речей). Наголошуйте, що ухвала — дозвіл на відшукання, а не на «загальне вилучення».
-
Стежте за статусом понятих; фіксуйте порушення (родичі, працівники поліції, заінтересованість).
-
У випадку «невідкладності» — вимагайте негайного звернення до суду та відображення конкретних ризиків втрати доказів у матеріалах post factum-контролю.
-
У разі спроб «огляду» житла при наявності ознак обшуку — заявляйте заперечення і клопотання про припинення дії, посилаючись на практику ВС (див. вище).
Після завершення
-
Отримайте і перевірте протокол та відеозапис; зафіксуйте всі зауваження.
-
За наявності шкоди — збір доказів (фото/відео пошкоджень, свідки, медичні довідки, зрив ділових зустрічей), кошторис/експертиза; подальший позов про майнову та моральну шкоду. Практика: у справі №199/6247/20 суд визнав дії поліції незаконними і стягнув 1 000 000 грн моральної шкоди; касація зменшила до 100 000 грн, але підтвердила принципову відповідальність держави.
«Пастки» обшуку, які найчастіше призводять до недопустимості доказів
-
Відсутність/дефект технічної фіксації засідання при наданні дозволу (п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК).
-
Неправильна підсудність або дефектні реквізити ухвали (п. 1 ч. 2 ст. 87; п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК).
-
Проведення «огляду», що за змістом є обшуком (практика ВС 2018–2023 рр.).
-
Недопуск адвоката у процесі — тотальна недопустимість масиву доказів (п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК).
-
Дії слідчих без належних повноважень (ВС, 30.10.2023 №759/23184/20).
-
Порушення вимог до понятих (ВС, 12.10.2023 №761/44670/16-к).
-
Зловживання режимом «невідкладності» без належної постфактум-аргументації (ОП ВС, 07.10.2024; ЄСПЛ Tortladze).
Висновок для практики захисту
Поточна судова практика формує чіткий процесуальний «каркас» обшуку: добровільність згоди — ретельно доводиться; «невідкладність» — конкретизується і перевіряється судом ex post; ухвала — з бездоганними реквізитами та підсудністю; поняті — нейтральні; захисник — допущений у будь-який момент. Для адвоката це означає, що процесуальна дисципліна сторони обвинувачення стає головним полем для відсікання недопустимих доказів.
Рекомендація: вибудовуйте подвійну лінію захисту — (1) ex ante контроль і фіксація порушень у момент обшуку; (2) ex post — системне процесуальне «прочісування» ухвали, повноважень, підстав «невідкладності», статусу понятих, повноти фіксації та меж дозволу. Саме така послідовність найчастіше приводить до визнання доказів недопустимими і коригує практику слідства у наступних провадженнях.
У фокусі — не «формальна назва дії», а реальний зміст і спосіб її проведення. Саме так мислить Верховний Суд — і саме так слід діяти захиснику.
За матеріалами лекції адвоката АО «LESHCHENKO & PARTNERS» Родіона Достатнього