Про щоквартальний огляд судової практики та законодавства у сфері трудового права та соціального забезпечення розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками судову практику та законодавство у сфері трудового права та соціального забезпечення, а саме:
1. Плани перевірок на 2024 рік щодо ведення військового обліку. Судова практика з питань ведення військового обліку.
2. Нові нормативно-правові акти у сфері трудового права та соціального забезпечення.
У рамках характеристики судової практики та законодавства у сфері трудового права та соціального забезпечення акцентовано на наступному:
1. Плани перевірок на 2024 рік щодо ведення військового обліку. Судова практика з питань ведення військового обліку
14 березня 2025 р. Міністерство юстиції наказом № 748/5 затвердило зміни до Переліку типових документів, що створюють під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2012 р. № 578/5.
Зміни стосуються строків зберігання документів:
- з ліцензування певних видів діяльності;
- з питань військового обліку та бронювання.
Хто оплачує листок непрацездатності військовослужбовця?
У цей період мобілізованим працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за кошти державного бюджету України, так як військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу — військовослужбовці, у зв’язку з чим на них повинні поширюватися інші норми соціального захисту на випадок тимчасової втрати працездатності.
Електронні листки непрацездатності, автоматично сформовані для військовослужбовця, не потребують опрацювання підприємством, за ними не потрібно проводити розрахунки та подавати заяву-розрахунок до Пенсійного фонду України.
Після звільнення з військової служби працівник повинен приступити до роботи за попереднім місцем роботи. Оплата “лікарняних” здійснюється роботодавцем з дати, коли застрахована особа приступила до виконання своїх основних обов’язків на підприємстві згідно з наказом.
12 березня ВРУ ухвалила за основу законопроєкт № 12255-1 “Про внесення змін до статей 7 та 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Ним пропонується доповнити положення Закону № 2136 на час дії воєнного стану, передбачивши:
1) особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання документів у роботодавця на усіх підприємствах, в установах та організаціях, розташованих не лише на територіях активних бойових дій, а й на територіях можливих бойових дій через підвищені воєнні ризики;
2) обов’язок сторін трудового договору постійно (в тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації та невідкладно (у строк не більше ніж 10 календарних днів) інформувати іншу сторону про зміну своїх контактних даних;
3) визначення прав та обов’язків роботодавця під час та за період призупинення дії трудового договору щодо невиплати працівникові заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат і незабезпечення умов праці, необхідних для виконання роботи, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
4) визначення максимального сукупного строку призупинення дії трудового договору, за ініціативи однієї зі сторін, не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи терміни його продовження);
5) визначення права сторін призупиненого трудового договору припинити такий трудовий договір з підстав, визначених законодавством про працю;
6) встановлення обов’язку роботодавця у разі припинення призупиненого трудового договору щодо проведення розрахунку із працівником, а також видачі трудової книжки (у разі коли вона знаходиться на зберіганні у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред’явлення звільненим працівником письмової вимоги.
7) встановлення обов’язку роботодавця протягом 60 днів з дати набрання чинності цим Законом уточнити, у разі розміщення неактуальної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відомості про своє місцезнаходження та інформацію для здійснення зв’язку з ними;
8) встановлення обов’язку працівників, які в період дії правового режиму воєнного стану були відсутні на роботі протягом 90 днів поспіль та/або чиї робочі місця розташовані на тимчасово окупованих територіях протягом 60 днів з дати набрання чинності цим Законом, надати роботодавцю актуальну інформацію про засоби зв’язку з ними.
Відповідно до ст. 119 КЗпП працівників, яких мобілізовано, увільняють від роботи на час проходження військової служби зі збереженням місця роботи та посади.
Працівник не може у цей час працювати і за сумісництвом на цьому ж підприємстві, тому що:
- увільнений від роботи за ст. 119 КЗпП;
- у нього немає іншого місця роботи, він проходить військову службу.
Судова практика:
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2025 р. у справі № 466/2799/22 (провадження № 61-16756св24) щодо грубого порушення законодавства про працю.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. Суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.
Рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов:
- 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності є певна категорія працівників;
- 2) порушення працівником трудових обов`язків;
- 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим;
- 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2022 у справі № 461/605/18).
Встановивши, що ОСОБА_1 допустив істотні порушення трудових обов`язків (пункт 2.1.1 контракту, пункт 8.9.Положення Львівської філії) та уклав 25 березня 2022 року угоду про співпрацю і договір надання послуг/виконання робіт № 25/03 на суму 3 002 403,60 грн та 30 березня 2022 року договір поставки/контрактації сільськогосподарської продукції № 30/3 на суму 1 200 000,00 грн з ТОВ «Жовківський племптахорепродуктор» без погодження з УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Наведені позивачем обставини щодо порядку його звільнення (внесення відповідачем змін до наказу щодо дати прийняття рішення про звільнення та підстави звільнення) були правильно оцінені судом першої інстанції у сукупності з доведеними обставинами вчинення позивачем грубого порушення своїх посадових обов`язків.
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2025 р. у справі № 361/4027/22 (провадження № 61-13139св24) щодо поновлення на посаді.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом було встановлено, що відповідно до наказу начальника лікувально-діагностичного центру від 31 липня 2015 року № 98 на підставі спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 13 березня 2015 року №Д-322/1/2т та Переліку змін до штату № 06/16 (штат лікувально-діагностичного центру Міністерства оборони України), 31 липня 2015 року проведено організаційно-штатні заходи, відповідно до яких посада начальника клінічної лабораторії лікаря-лаборанта лікувально-діагностичного центру з 31 липня 2015 року виведена із загального штату № 06/16 і введена в структуру штату діагностичного відділення лікувально-діагностичного центру Міністерства оборони України (завідувач лабораторією – лікар-лаборант (працівник Збройних Сил України). У зв`язку із переформуванням лікувально-діагностичного центру Міністерства оборони України у військову частину НОМЕР_1, з 24 лютого 2022 року введено в дію штатний розпис військової частини № 6/097, у якому була наявна посада начальника лабораторії (працівник Збройних Сил України). Отже, на час видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2022 року №71 про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2016 року посада начальника клінічної лабораторії – лікаря-лаборанта виведена зі штатного розпису. У зв`язку із організаційно-штатними змінами з 16 травня 2022 року позивачку переведено на рівнозначну посаду.
У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.
2. Нові нормативно-правові акти у сфері трудового права та соціального забезпечення
Компенсація надаватиметься заявникам, які з дня набрання чинності постановою КМУ № 273 виконали одну з таких умов:
- облаштували робоче місце для особи з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою, яку працевлаштовано;
- облаштували робоче місце для працівника, який вийшов на роботу у зв’язку із звільненням з військової служби у запас / відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої ст. 119 КЗпП та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця і який є особою з інвалідністю;
- облаштували власне місце провадження діяльності — якщо заявником є особа з інвалідністю, яка розпочала або після звільнення з військової служби у запас / відставку продовжила свою діяльність як фізична особа — підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Граничний розмір компенсації не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання компенсації, для осіб з інвалідністю I групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати — для осіб з інвалідністю II групи.
13 березня Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт № 11495 щодо гарантування виплати військовослужбовцям компенсації за невикористані відпустки в разі звільнення під час воєнного стану.
Законопроєктом № 11495 пропонується п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ доповнити новою нормою.
Згідно з проектом, невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки, що не були надані військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації, підлягають грошовій компенсації, яка виплачується в рік звільнення військовослужбовців зі служби.
Першоджерело – https://tinyurl.com/3vwhuxzk