10 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 509/3882/16-а скасував окрему ухвалу суду апеляційної інстанції, який не в повній мірі встановив обставини справи для постановлення такої ухвали.
Особа звернулась до суду з позовом до митниці ДФС про визнання незаконними та скасування постанов про порушення митних правил.
Районний суд позов задовольнив: визнав незаконними, скасував постанови у справах про порушення митних правил і закрив відповідні провадження.
Апеляційний адміністративний суд скаргу контролюючого органу задовольнив частково, змінивши мотивувальну частину рішення першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції також постановив окрему ухвалу, якою звернув увагу ДФС України на порушення закону під час представництва інтересів митниці ДФС в суді апеляційної інстанції представником відповідача та зобов’язав повідомити суд про вжиті заходи.
Розглянувши касаційну скаргу представника митниці ДФС, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 208, ч.ч. 1, 2 ст. 166 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винуватих осіб. Тому окрема ухвала може стосуватись будь-якого суб’єкта владних повноважень, зокрема того, який не бере участі в справі, а щодо розгляду питання про притягнення до відповідальності – осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Відтак, окрема ухвала – це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
Підставою для постановлення судом окремої ухвали при розгляді цієї справи було порушення представником контролюючого органу положень ч. 2 ст. 49 КАС України щодо добросовісного користування представником сторони своїми процесуальними правами, а саме: заява останнього про відкладення розгляду справи.
Проте, на переконання колегії суддів ВС необхідність відкладення розгляду справи з призначеного часу на інший не залежала ні від суду, ні від сторін. Окрема ухвала не містить жодного обґрунтування незаконності дій представника відповідача щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, а лише зазначено про поважність причин несвоєчасного початку розгляду справи та про роз`яснення головуючого судді по справі щодо помилковості позиції представника відповідача щодо порушення вимог антикорупційного та трудового законодавства у разі продовження розгляду справи після 18 години.
Представник контролюючого органу не вчинив дій, що суперечать вимогам Кодексу адміністративного судочинства та/або інших нормативно-правових актів, що могло би свідчити про недобросовісне використання своїх процесуальних прав.
Враховуючи наведене, Верховний суд дійшов висновку, що апеляційним судом не в повній мірі обґрунтовано постановлено окрему ухвалу.