22 лютого 2021 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 481/1754/18 залишила без задоволення касаційну скаргу засудженого, який висловив недовіру адвокату.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Апеляційний суд скасував вирок в частині заходу примусу й ухвалив новий вирок, яким призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений порушив питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, зазначав про неефективність захисту на стадії апеляційного провадження та висловив недовіру адвокату та просив не розглядати її касаційну скаргу, яку було подано без його попередньої згоди.
Верховний Суд на підставі аналізу ст.ст. 36, 403, 432 чинного КПК та ст.ст. 355, 390 КПК 1960 р. дійшов висновку, що чинний КПК позбавив підозрюваного, обвинуваченого, засудженого можливості відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги свого захисника, оскільки захисник є самостійним учасником у кримінальному провадженні, який надає професійну правничу допомогу, відповідно до свого переконання та наданих йому законом прав. Сприяти виявленню та виправленню судової помилки, допущеної не на користь свого підзахисного, його прямий професійний обов’язок.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 8 Правил адвокатської етики адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта, він зобов’язаний виходити з переваги інтересів клієнта. З огляду на це захисник повинен подавати апеляційну чи касаційну скаргу лише на користь підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. У ч. 1 ст. 403 КПК вказано, що захисник підозрюваного, обвинуваченого може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного, обвинуваченого.
Проаналізувавши положення ч. 4 ст. 46, п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК у взаємозв’язку з невід’ємним правом обвинуваченого чи засудженого самостійно у передбачених законом випадках реалізувати свою правову позицію та спосіб її обстоювання, ВС дійшов висновку про відсутність в обвинуваченого, засудженого права на відмову від апеляційної чи касаційної скарги свого захисника.
Буквальне тлумачення ст. 403 КПК ніяк не суперечить вищенаведеному, адже згадані учасники провадження мають право і можливість заявити про те, що не підтримують скаргу захисника, а також подати власну скаргу.
Таким чином, засуджений не має права відмовитися від касаційної скарги захисника, яка подана в його інтересах.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 393 та п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК апеляційну та касаційну скаргу на судові рішення має право подати, зокрема, захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, засудженого. Згідно з положеннями ст.ст. 403, 432 КПК особа, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного чи касаційного розгляду.
Отже, право відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника. У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого із апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обґрунтуванням, мотивами, вимогами скарги тощо) вони мають право заявити про це до або під час судового засідання, і суд має право врахувати їхню позицію при вирішенні скарги.
Підготував Леонід Лазебний