У відповідь на запит адвоката, який здійснює незалежну професійну діяльність, Державна податкова служба України (ДПС) повідомила, що витрати на «зарядження власного транспортного засобу (електромобіля) не можуть бути враховані при визначенні сукупного чистого доходу».
Чому? Тому що такого виду витрат немає в переліку, наведеному в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 (далі – Наказ № 1185).
Ця відповідь – типовий приклад формальної логіки фіскального спрямування, коли вигадана доцільність переважає не лише здоровий глузд, а й законність. Саме доцільністю пояснюють податківці звернення до Наказу № 1185 у роз’ясненні ДПС від 01.09.2025 № 4676/ІПК/99-00-24-03-03, зауваживши перед цим, що Податковим кодексом України (ПКУ) не передбачено будь-якого переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Справді, у ст. 178 ПКУ, яка регламентує порядок оподаткування доходів, отримуваних незалежними професіоналами, немає переліку витрат. Але ж там (на відміну від деяких інших норм ПКУ) немає й вказівки на те, що хтось має визначити такий перелік. Натомість у ст. 178 є дві умови визнання витрат податковими:
- по-перше, вони мають бути пов’язані із відповідним видом діяльності, тобто у випадку, що розглядається, це мають бути витрати, безпосередньо пов’язані з адвокатською діяльністю;
- по-друге, ці витрати мають бути документально підтверджені.
Інших вимог у ст. 178 ПКУ немає. Тож поміркуємо, чи пов’язані витрати на заряджання власного електромобіля адвоката з його професійною діяльністю?
Очевидно, що робоче місце адвоката – це не лише його офіс. Упродовж одного дня він може побувати і в залі суду, і в різних офіційних чи приватних установах, і на зустрічах з клієнтами. Пересування на власному транспорті дає змогу раціонально використовувати час, отже, наявність такого транспорту і витрати, пов’язані з його використанням, – не розкіш, а суто виробнича потреба.
Тому адвокат, який звернувся із запитом до податкової служби, не запитує, чи є у нього право вважати «електромобільні» витрати податковими. Він хоче зрозуміти, як ці витрати нарахувати й документально підтвердити. Інакше кажучи, як із загальної суми витрат виокремити ті, що пов’язані з професійною діяльністю.
Запитання слушне, а відсутність у ПКУ методик розрахунку означає, що для застосування цієї норми вони не потрібні. Зазвичай для подібних розрахунків використовують загальновідомий метод простої математичної пропорції, який дає змогу розрахувати невідомі величини, спираючись на співвідношення між відомими показниками. У нашому випадку потрібно зафіксувати напрямки поїздок, а також пов’язані з ними технічні характеристики (кілометраж, витрати енергії тощо). Зробити це в наш час нескладно, тож і розрахунки виглядатимуть доказово. Принаймні, якщо доведеться спиратися на них у суді.
Розглядаючи подібні суперечки, суди зазвичай нагадують про правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.09.2021 (справа № 809/4194/15), згідно з якою умовою для віднесення самозайнятою особою певних сум до складу витрат є здійснення цих витрат з метою провадження незалежної професійної діяльності. Водночас визначальною ознакою таких витрат є те, що вони спрямовані саме на забезпечення здійснення такої діяльності, тобто за умови їх здійснення відбуваються певні якісні зміни у провадженні незалежної професійної діяльності (матеріально-технічне забезпечення, охорона, оренда чи ремонт офісу тощо). Витрати, пов’язані з використанням електромобіля, забезпечують мобільність адвоката, отже, якісно поліпшують умови його професійної діяльності.
Висновок податківців, зроблений ними в аналізованій індивідуальній податковій консультації, м’яко кажучи, не є переконливим. До того ж суди (див., наприклад, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 та ухвалу Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 640/20551/20) неодноразово звертали увагу на статус узагальнюючих податкових консультацій: вони мають рекомендаційний характер, наведені в них переліки не є вичерпними, а це свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності та інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 ПКУ.
Можна також згадати, що і представники податкової служби не завжди категоричні у своїх висновках. Наприклад, вони визнають (попри відсутність у Наказі № 1185) можливість використання у податкових розрахунках витрат на придбання не лише дизельного пального для генератора, а й витрат на придбання самого генератора (роз’ясненні від 24.10.2024 № 4952/ІПК/99-00-24-03-03), а також погоджуються із професійним призначенням шредера, придбаного приватним нотаріусом (роз’яснення ДПС від 10.06.2025 № 3191/ІПК/99-00-24-03-03).
Авторка: Ірина Назарбаєва,