Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему: “Повернення обвинувального акту: судова практика”, лектор Ірина Гловюк – заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання “Barristers”, розповіла про загальні питання повернення обвинувального акту, практику ККС ВС, доктрину щодо підстав повернення обвинувального акту, закінчення строків досудового розслідування та повернення обвинувального акту.
КПК з питань повернення обвинувального акта як і клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру лаконічний. Тобто, обвинувальний акт повертається, якщо він не відповідає вимогам КПК.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі уточнив, що для повернення обвинувальний акт має відповідати вимог ст. 291, 292 КПК:
- якщо документи містять положення, що суперечать одне одному;
- у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину;
- вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором;
- до них не передбачені законом додатки
Цей перелік не є вичерпним.
ККС зазначив, що суди не мають повноважень, до ухвалення вироку або іншого підсумкового рішення в кримінальному провадженні, перевіряти правильність визначеного прокурором обсягу обвинувачення і не мають повноважень якимось чином зобов’язати прокурора змінювати цей обсяг, в тому числі в сторону збільшення.
Або не мають повноважень повертати обвинувальний акт в зв’язку з неправильною кваліфікацією цього обвинувачення, оскільки визначення обсягу обвинувачення є виключно компетенцією прокурора.
Аналіз судової практики за період дії кодексу, показує, що підставами повернення у судовій практиці є:
- незазначення або невірне зазначення анкетних даних обвинуваченого;
- невручення стороні захисту під розписку у встановленому законом порядку копії обвинувального акту та додатків до нього;
- обвинувальний акт не скріплений печаткою;
- обвинувальний акт вручено не прокурором;
- неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування (практика є протилежна);
- обвинувальний акт не підписаний або не затверджений прокурором;
- обвинувальний акт містить твердження про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим (є порушенням презумпції невинуватості);
- до обвинувального акту не долучено цивільний позов;
- до обвинувального акту не долучено роз’яснення обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, права на суд присяжних;
- обвинувальний акт не містить відомості щодо обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;
- обвинувальний акт не містить відомості щодо розміру витрат на залучення експерта;
- відсутність дати вчинення кримінального правопорушення;
- відсутність формулювання обвинувачення;
- неконкретизоване обвинувачення;
- непослідовний та неконкретний виклад фабули та формулювання обвинувачення;
- неправильна правова кваліфікація або відсутність правової кваліфікації;
Є підхід стосовно оцінки ступеня впливу недоліків обвинувального акту на те, чи можливо призначати його до судового розгляду.
- Лише недотримання вищезазначених вимог ч. 2 ст. 291 КПК України згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
- Будь-які інші зауваження до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи та не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору.
- Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які об`єктивно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Є позиція, що суд має перевірити лише факт наявністю реєстру, його відсутність є підставою для повернення акту, але недоліки в самому реєстрі, який наявний не є підставою для повернення.
Щодо обвинувачення, якщо повернення з вказівкою щодо кваліфікації, навіть якщо вона не відповідає обставинам кримінального провадження є втручанням у формулювання обвинувачення з боку суду. І може розцінюватися як прояв обвинувального ухилу суду.
Крім того, виділено в доктрині на основі аналізу практики, порушення, які можуть бути розглянуті в порядку ст. 291 в аспекті обвинувального акту. Це ті, які торкаються змісту і форми самого акту і порушення, які торкаються змісту і наявності додатків до обвинувального акту.
І виділено 3 підходи, щодо оцінки впливу недоліків обвинувального акту на визнання його таким, що підлягає поверненню прокурору:
- недотримання будь-яких імперативних вимог КПК щодо змісту обвинувального акта та його невід’ємної частини – додатків (у тому числі щодо відомостей, які вони мають містити), є підставою для визнання обвинувального акта таким, що не відповідає вимогам КПК України.
- недоліки в додатках не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору
- не будь-який недолік в додатках до обвинувального акту є підставою для повернення, має бути оцінена можливість їх усунення під час судового розгляду.
Закінчення строків досудового розслідування та повернення обвинувального акту
- повертати обвинувальний акт – не можна і безцільно (що строк відновленню не підлягає).
- у суду є повноваження лише закрити кримінальне провадження,
- може прийняти таке рішенні з власної ініціативи,
- ст. 314 КПК України не вказує на потребу ініціації сторін для прийняття підсумкового процесуального рішення.