Поширення на адвоката обов’язків сторони у справі; особливості роботи адвоката з клієнтами, які перебувають на тимчасово окупованій території; відшкодування «гонорару успіху» адвоката; неможливість надання адвокату статусу безробітного – про ці та інші теми на прикладі рішень Верховного Суду у справах щодо адвокатів розповів суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук під час форуму «Адвокатура. Формула розвитку».
Зокрема, спікер навів постанову Касаційного цивільного суду у складі ВС від 31 липня 2024 року у справі № 596/178/24, у якій ВС погодився з окремою ухвалою суду апеляційної інстанції щодо діяльності адвоката. За обставинами цієї справи адвокат звернувся від імені клієнтки до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, додавши до заяви копії засвідчених ним документів, які мають очевидні ознаки підроблення. Тому суд апеляційної інстанції постановив окрему ухвалу, якою повідомив місцеву раду адвокатів і Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про цей випадок для вивчення зазначених судом в ухвалі недоліків у діяльності адвоката та вирішення питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Щодо поширення на адвоката обов’язків учасника справи, якщо адвокат не є стороною у справі, Олег Ткачук вказав на висновок ВП ВС, наведений у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 990/330/23. У цій справі ВС виснував, що адвокат як представник, який бере участь у судовому процесі від імені учасника справи (сторони чи третьої особи), інтереси якого він представляє, наділений і процесуальними правами та обов’язками учасника справи, якого представляє, за умови, що в документі, який підтверджує повноваження представника, немає застережень про обмеження повноважень.
За словами судді, серед цікавих справ – і справа про можливість укладення договору про представлення інтересів між адвокатом та особою, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території і яка не змінила своєї податкової адреси на іншу територію, підконтрольну уряду України, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». У постанові від 26 березня 2024 року у cправі № 913/768/21 Касаційний господарський суд у складі ВС, посилаючись на позицію ВП ВС у схожій справі (постанова ВП ВС від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22), вказав, що такий договір є належним і адвокат може представляти інтереси особи, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території.
Нагадав доповідач і про постанову ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 про віднесення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/938902/). У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що «гонорар успіху» адвоката підлягає відшкодуванню, проте розмір такого відшкодування має бути справедливим і відповідати затратам часу та обсягу роботи адвоката.
В іншій справі (постанова ВП ВС від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21) Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність належними й допустимими доказами вимог про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу. Надані в цій справі документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв’язку з розглядом саме цієї справи, а лише вказують на те, що між позивачем та адвокатом є договірні правовідносини щодо надання юридичних послуг.
Також Олег Ткачук звернув увагу на постанову Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 9 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, у якій зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов’язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
У контексті відшкодування упущеної вигоди адвоката суддя навів постанову КГС ВС від 7 листопада 2023 року у справі № 922/3928/20. У цій справі адвокатське бюро було оголошене переможцем електронних торгів «Рrozorro». Однак пізніше замовник скасував процедури відкритих торгів. Адвокатське бюро звернулося до господарського суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. КГС ВС сказав, що адвокатське бюро має право на відшкодування таких збитків, проте їх розмір має бути вирахуваний як різниця між доходом від очікуваної вартості договору та витратами у зв’язку з виконанням такого договору.
Олег Ткачук акцентував на нещодавній позиції, висловленій у постанові ВП ВС від 28 серпня 2024 року у справі № 761/38813/21, у якій адвокат звернувся до міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. ВП ВС дійшла висновку, що адвокат, право на заняття адвокатською діяльністю якого не зупинено і не припинено, є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), та віднесений до категорії зайнятого роботою населення, що виключає можливість надання йому статусу безробітного.
Насамкінець спікер зупинився на питанні, чи може особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, набути право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до практики ВС якщо така особа відповідає встановленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимогам, не працює на посадах судді чи прокурора, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити (постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року у справі № 500/4859/21: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1476869/).
З презентацією Олега Ткачука можна ознайомитися за посиланням –https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Vusnov_VS_spravu_advokativ.pdf.
Форум організувала Асоціація адвокатів України.