Суддя ККС ВС Олександра Яновська висвітлила питання «Електронні докази у кримінальному провадженні: легіслативний аспект».
Про це повідомляє прес-служба Судової влади.
«На жаль, у питанні нормативного регулювання електронних доказів КПК України дещо відстає від трьох інших процесуальних кодексів. Це велика проблема, адже внутрішні напрацювання – інструкції, рекомендації чи накази – питання не вирішують. Закон є закон», – акцентувала суддя.
Щоправда, таке «відставання» інституту електронних доказів у кримінальному процесі не є особливістю лише в Україні. Наприклад, у США більше напрацювань у сфері електронного доказування має цивільний процес. Олександра Яновська наголосила, що США, як і будь-яка інша країна прецедентного права, до питань доказів ставиться менш зарегульовано. В законі про цивільні докази Великої Британії зазначається, що комп’ютерний документ буде прийнятним, якщо буде прийнятним доказ-твердження, що міститься в ньому, а також буде продемонстрована надійність та справжність цього твердження. Закон про докази Канади визначає електронний документ як дані, що записуються або зберігаються на будь-якому носії в комп’ютерній системі чи іншому подібному пристрої (або за їхньою допомогою), які можуть бути прочитані або сприйняті людиною, комп’ютерною системою чи іншими подібними пристроями.
Суддя ККС ВС також торкнулася питання подання як доказів даних, що містяться у відкритому доступі. Найактуальнішим документом у цьому питанні є так званий Протокол Берклі, розроблений Центром з прав людини Каліфорнійського університету в Берклі. Цей Протокол визначає термінологію і методологію даних, процедуру для збору, аналізу і зберігання цифрової інформації, що є у відкритому доступі з дотриманням професійних, правових та етичних принципів. Протокол Берклі офіційно не перекладений українською мовою, проте на цей документ є посилання в листі-орієнтуванні Офісу Генерального прокурора стосовно збереження цифрової інформації з відкритих джерел від 28 серпня 2021 року.
Крім того, діє Національний стандарт України «Інформаційні технології. Методи захисту. Настанови для ідентифікації, збирання, здобуття та збереження цифрових доказів», який стосується не лише цифрових доказів у відкритих джерелах, а й цифрових даних на конкретних пристроях. За словами судді, відповідно до цього стандарту найбільш поширеним способом збирання і зберігання цифрових даних є спосіб архівації. Тобто якщо якась інформація розміщена на інтернет-ресурсі, то необхідно застосувати будь-яку програму архівації і в такому вигляді можна подавати до суду. Це сприяє збереженню інформації в тому вигляді, у якому вона розміщена у відкритих джерелах.
Правоохоронні та слідчі органи користуються у свій роботі методичними рекомендаціями, розробленими Національною академією внутрішніх справ. Методичні рекомендації визначають алгоритм дій правоохоронних та слідчих органів у процесі збирання електронних доказів. Показово, що за цим документом, процедура збору та фіксації електронних доказів обов’язково має включати фахівців комп’ютерних технологій, які можуть допомогти слідчому здійснити виявлення, збирання та фіксацію необхідних електронних доказів.
«Практика, яка напрацьовується судами, зокрема Верховним Судом, є вкрай важливою, адже за браком нормативного регулювання саме шлях судової практики дає можливість уникнути різних підходів. Водночас лише зусиллями судової практики всіх проблемних питань не вирішити. Єдиний шлях – внесення змін до КПК України, які враховуватимуть специфіку електронних доказів», – упевнена Олександра Яновська.