У практиці адвокатів дедалі частіше трапляються випадки, коли сторона обвинувачення відкриває лише частину матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) — саме ті, які вигідні для доведення провини підзахисного. Водночас фрагменти, де конфідент або «таємний свідок» провокує особу на злочин, залишаються нерозкритими або знищуються.
Проблема полягає у редагуванні матеріалів НСРД, що, хоч і передбачене ст. 266 КПК України, має відбуватись виключно для забезпечення ознаки належності доказу, а не з метою викривлення змісту доказової інформації.
Правова позиція Верховного Суду
Показовою у цьому контексті є Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 12.03.2025 у справі № 740/7638/23 (провадження № 51-5532км24), у якій суд сформував правовий висновок щодо оцінки достовірності матеріалів НСРД.
Як зазначено у документі, аудіо- та відеоконтроль особи, здійснений у межах НСРД, хоча й оформлюється окремим протоколом, є похідним від первинної інформації, зафіксованої технічними засобами. Тому адвокат має право ставити під сумнів достовірність таких записів і наполягати на проведенні експертизи технічних носіїв, якщо існують підстави вважати, що дані могли бути змінені або відредаговані.
Згідно зі ст. 358 КПК, якщо долучений документ (зокрема, відео- чи аудіозапис) викликає сумнів у достовірності, учасники провадження мають право просити суд виключити його з доказів або призначити експертизу. Саме цим правом і скористалася сторона захисту у згаданій справі, наполягаючи на перевірці відеозаписів закупок наркотичних засобів, де, на думку адвоката, було відредаговано епізоди, що свідчили про невинуватість підзахисного.
Проте місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання, мотивуючи це тим, що аргументи захисту «не містять конкретних фактів редагування». Апеляційна інстанція підтримала це рішення без належної мотивації.
Верховний Суд визнав такі висновки передчасними. Колегія суддів вказала, що суди нижчих інстанцій не перевірили доводи сторони захисту про можливе втручання у відеозаписи, не навели змістовних мотивів для їх спростування, а отже — припустилися істотного порушення кримінального процесуального закону.
Практичне значення
Це рішення має особливе значення для адвокатської практики. Верховний Суд фактично підтвердив, що:
-
редаговані матеріали НСРД не можуть автоматично визнаватися достовірними доказами;
-
якщо у сторони захисту є аргументи щодо втручання у відео чи аудіозапис, суд зобов’язаний надати цим доводам належну оцінку;
-
відмова у призначенні експертизи без належної мотивації є порушенням права на захист;
-
суд апеляційної інстанції має обов’язок перевіряти достовірність джерел доказів, а не лише формально погоджуватись із висновками першої інстанції.
Таким чином, для адвоката ключовим є вчасно зафіксувати сумніви у достовірності НСРД, подати відповідне клопотання про експертизу та аргументовано довести, що часткове редагування або знищення матеріалів могло спотворити фактичні обставини справи.
Позиція Верховного Суду ще раз підкреслює: захист має право вимагати повної відкритості матеріалів НСРД і перевірки кожного доказу на автентичність. І саме від послідовності адвоката у цих діях залежить, чи буде дотримано фундаментальний принцип — право людини на справедливий суд.