Розслідування воєнних злочинів, здійснених під час збройної агресії проти України, є одним із ключових викликів, що постають перед сучасною системою міжнародного та національного правосуддя. Ефективна співпраця між українськими судами та Міжнародним кримінальним судом (далі — МКС) є запорукою покарання винних, дотримання принципів справедливості та зміцнення верховенства права.
На тлі триваючих бойових дій Україна продовжує демонструвати свою прихильність до прозорого та законного розслідування злочинів, одночасно вдосконалюючи механізми співпраці з МКС у сферах збору доказів, розмежування юрисдикцій та гармонізації правових процедур. Подібна співпраця не тільки допомагає встановити істину та притягнути до відповідальності винних у міжнародних злочинах, але й встановлює нові стандарти правосуддя для всієї міжнародної спільноти.
У 2022 році до Кримінального процесуального кодексу України внесено зміни — доданий розд. IX-2 «Особливості співпраці з Міжнародним кримінальним судом», який став правовим фундаментом для взаємодії українських правоохоронних органів з МКС у розслідуванні воєнних злочинів, скоєних агресором — російською федерацією. Слід зазначити, що цьому сприяло внесення змін до ст. 124 Конституції України у 2016 році, якими передбачалася можливість визнання юрисдикції МКС. Прийняття цього рішення відкрило шлях до поглиблення співпраці з міжнародними інституціями та адаптації національного законодавства до вимог Римського статуту.
Збройний конфлікт на Сході України загострився після проведення незаконних «референдумів» у травні 2014 року, після чого так звані “днр” і “лнр” проголосили свою «незалежність». А російська федерація забезпечила їх військовою та матеріальною підтримкою, що спричинило подальшу ескалацію конфлікту. Попри укладення Мінських угод у 2014–2015 роках, бойові дії не припинилися. У лютому 2022 року рф визнала “днр” і “лнр”, а 24 лютого розпочала повномасштабну збройну агресію проти України, що було різко засуджено міжнародною спільнотою. Воєнні злочини, що вчиняються на тимчасово окупованих територіях, підпадають під ст.ст. 6, 7, 8 та 8-біс Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Серед таких злочинів: масові вбивства, катування, сексуальне насильство (Буча, Маріуполь), знищення цивільної інфраструктури (Харків, Краматорськ), грабежі та обстріл медичних, освітніх і культурних закладів.
Воєнні злочини, здійснені після початку повномасштабного вторгнення росії, потребують правової кваліфікації відповідно до національного та міжнародного права. Водночас українська система правосуддя стикається з низкою об’єктивних труднощів у розслідуванні таких злочинів, адже вони є особливо тяжкими міжнародними правопорушеннями, для притягнення до відповідальності за які необхідний спеціальний правовий механізм і тісна координація з міжнародними інституціями.
Практика застосування національних і міжнародних норм має деякі відмінності: згідно з національним законодавством механізми примусового виконання є нормальною частиною процесу правозастосування, тоді як міжнародне право ґрунтується переважно на імперативних нормах, реалізація яких повинна гарантуватися не силою, а дотриманням міжнародних правових принципів. Цей підхід відображає відсутність у міжнародному праві централізованих механізмів примусового виконання, подібних до національних судових або правоохоронних органів, і акцентує увагу на важливості добровільного виконання державами своїх міжнародних зобов’язань.
За положеннями Угоди, у випадках, коли вона покладає певні зобов’язання на компетентні органи України, кінцева відповідальність за їх виконання покладається на Уряд України. Це підкреслює високий рівень державної відповідальності та політичної волі до співпраці з МКС. Створення Представництва Міжнародного кримінального суду в Україні стало безпрецедентним кроком, який не лише зміцнює міжнародне правове співробітництво, а й забезпечує більш ефективний збір доказів, координацію з національними слідчими органами та наближає процес притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах до реального результату.
У резолюції Верховної Ради України від 20 березня 2023 року «Про заяву Верховної Ради України щодо необхідності забезпечення притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні найтяжчих злочинів за міжнародним правом на території України» наголошується на важливості подальшої співпраці з Міжнародним кримінальним судом та необхідності притягнення до відповідальності осіб, які скоїли воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Україна звернулася до держав — учасниць Римського статуту з проханням вжити всіх можливих заходів для виконання ордерів МКС на арешт президента росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, а також забезпечити їх передачу до Суду відповідно до міжнародних правових зобов’язань.
До того ж у резолюції Верховної Ради України «Про звіт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права в контексті збройної агресії російської федерації проти України» від того самого числа підкреслюється, що 2 березня 2022 року Офіс прокурора МКС офіційно розпочав розслідування ситуації в Україні на запит держав — учасниць Римського статуту. Водночас у документі наголошується на необхідності вдосконалення механізмів проведення процесуальних дій на території України, зокрема в частині координації процедур взаємодії з Офісом прокурора МКС. Це повинно забезпечити ефективне впровадження положень Римського статуту в українську правову сферу та посилити можливості держави притягнути до відповідальності винних у міжнародних злочинах.
Тому співробітництво України з Міжнародним кримінальним судом є вагомим кроком у напрямі забезпечення міжнародного правосуддя, відновлення справедливості та притягнення до відповідальності винних у найтяжчих злочинах — воєнних злочинах, злочинах проти людяності та геноциді. Прийняття змін до Конституції та Кримінального процесуального кодексу України дало змогу створити необхідну нормативно-правову базу для співпраці з МКС та засвідчило прагнення держави інтегрувати міжнародні стандарти у національну правову систему.
Водночас практична реалізація положень Римського статуту потребує подальшого вдосконалення процедурних механізмів, гармонізації національних процедур з міжнародними стандартами та зміцнення інституційної спроможності правоохоронних органів. Розвиток співпраці з МКС не лише сприяє покаранню винних у воєнних злочинах, а й сприяє формуванню нової правової культури, заснованої на принципах верховенства права, неминучості відповідальності та поваги до людської гідності.
У такий спосіб Україна не лише зміцнює свій міжнародний авторитет як держава, що дотримується норм міжнародного права, а й робить значний внесок у формування нової моделі глобальної справедливості, де навіть у найважчих умовах війни переважають закон і моральна відповідальність.