02 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №653/1252/18 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого та захисника, які стверджували про отримання доказів органом досудового розслідування з істотним порушенням вимог процесуального закону.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України.
У касаційній скарзі засуджений та захисник зазначали, що, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, які покладено в основу обвинувального вироку були отримані з порушенням вимог ст. 93 КПК України без відповідної ухвали слідчого судді, то вони разом з усіма іншими похідними доказами – є недопустимими.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 93 КПК України обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Зазначеними нормами КПК України не забороняється самостійно надавати органу досудового розслідування, суду документ, що містить доказову інформацію та не зобов’язує сторони отримувати у слідчого судді ухвалу про тимчасовий доступ до відповідних документів.
З огляду на те, що начальником відділу рибоохоронного патруля було надіслано матеріали справи про адміністративне правопорушення засобами кореспонденції без пред’явлення відповідної вимоги слідчого, обов’язковість постановлення ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів процесуальним законом не вимагалася.
Крім цього, суди вмотивовано відкинули твердження захисту про те, що вищевказана посадова особа, дійшовши висновку про наявність у діях фігуранта ознак кримінального правопорушення, передала наявні матеріали органу досудового розслідування без дотриманням процедури, визначеної ст. 253 КУпАП.
Так, із диспозиції згаданої норми закону вбачається, що якщо при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) діде висновку, що в діянні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Матеріалами провадження встановлено, що начальник відділу рибоохоронного патруля у зв’язку із виявленням завдання істотної шкоди внаслідок незаконного заняття особою рибним добувним промислом, з урахуванням вартості, екологічної цінності, кількості здобутої риби та розміру шкоди заподіяної довкіллю, відразу ж на наступний день після внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР, направив матеріали адміністративної справи до ВП ГУНП для прийняття відповідного рішення.
Таким чином, доводи сторони захисту про недопустимість як доказів матеріалів адміністративної справи щодо фігуранта та похідних від них процесуальних документів у зв’язку із недотриманням положень ст. 93 КПК України та ст. 253 КУпАП Верховний Суд визнав неспроможними.