Про стратегію захисту у справах про порушення ПДР розповів директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, викладач НШСУ, адвокат, кандидат юридичних наук Олександр Ситников під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками стратегію захисту у справах про порушення ПДР, а саме:
- 1. З чого складається успішний захист в суді?
- 2. Норми матеріального права.
- 3. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері порушень Правил ПДР.
- 4. Найбільш поширені порушення ПДР.
- 5. Складання протоколу – процесуальна дія СВП.
- 6. Протокол окремо не оскаржується.
- 7. Визначення предметної юрисдикції (підсудності, підвідомчості).
- 8. Процесуальний порядок розгляду справ.
- 9. Визначення суб’єктного складу спору.
- 10. Визначення предмету позову.
- 11. Підстави позову.
- 12. Постанова по справі про адміністративне правопорушення.
У рамках характеристики стратегії захисту у справах про порушення ПДР акцентовано на наступному:
1. З чого складається успішний захист в суді?
Успішний захист в суді складається з умов та стратегії захисту.
Умови:
- Юридична грамотність (наявність спеціальних знань);
- Знання основ правопису та ділового документообігу;
- Навички складання процесуальних документів;
- Знання основ психології та конфліктології.
Стратегія захисту:
- Організаційна сторона: структура, план, сценарій та інше;
- Процесуальна складова;
- Етична та психологічна складові;
- Ораторське мистецтво.
2. Норми матеріального права
Глава 10 адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку:
• Стаття 121. Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
• Стаття 121-1 . Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах.
• Стаття 121-2 . Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів.
• Стаття 121-3 . Порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів.
• Стаття 122. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
• Стаття 122-2. Невиконання водіями вимог про зупинку.
• Стаття 122-4. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
• Стаття 122-5. Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
• Стаття 123. Порушення правил руху через залізничні переїзди.
• Стаття 124. Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
• Стаття 124-1. Ненадання транспортних засобів поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
• Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху.
• Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами .
• Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин.
• Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
• Стаття 132-1… Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами …перевезення пасажирів чи вантажів.
3. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері порушень Правил ПДР (стаття 255 КУпАП):
• уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції: частини четверта, сьома – дев’ята статті 121, частина третя статті 121-3, частини п’ята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і п’ята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130,
• посадові особи органів залізничного транспорту (частина перша статті 123);
• посадові особи органів Державної прикордонної служби України ( статті 121-1);
• органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків,(частини друга і третя статті 123),
• посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у ЗСУ (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, – частина п’ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань);
У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
4. Найбільш поширені порушення ПДР:
- За перевищення швидкості (ст.122)
- Порушення правил маневрування (рядність, пересічення смуг) (Ст.121).
- Порушення правил проїзду перехресть, залізнодорожніх переїздів (ст. 121, 123).
- Порушення правил зупинки та стоянки (Ст.121) .
- Керування в нетверезому стані (Ст. 130).
- Користування телефоном під час керування, пасками безпеки, шоломами (Ст.121).
5.Складання протоколу – процесуальна дія СВП
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).
Постанова Касаційного адміністративного суду від10 липня 2020 року справа № 420/647/19.
6. Протокол окремо не оскаржується
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Слід також зауважити, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі не є адміністративним, оскільки відповідачі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, огляд та вилучення майна здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
7.Визначення предметної юрисдикції (підсудності, підвідомчості)
Критерії визначення юрисдикції:
- визначено законом: КУпАП, КАСУ;
- за суб’єктним складом (суб’єкт розгляду адмінсправи);
- предмет спору (норми матеріального права);
Наслідки невірного визначення юрисдикції спору:
- – при подачі позову – відмова у відкритті провадження по справі;
- – під час розгляду справи – закриття провадження;
- – скасування рішення суду із закриттям провадження.
8. Процесуальний порядок розгляду справ:
- Фіксація правопорушення:
Адміністративний орган (уповноважений орган): складання протоколу (КУпАП).
- Розгляд адміністративної справи:
- Місцевий загальний суд (КУпАП);
- Адміністративний орган (КУпАП);
- Оскарження постанови:
- Апеляційний загальний суд (ст. 294 КУпАП);
- Місцевий загальний суд як адміністративний суд (в порядку КАСУ);
- Апеляційний адміністративний суд (КАСУ).
9. Визначення суб’єктного складу спору
- Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- Потерпілий;
- Законний представник — особа, яка представляє інтереси неповнолітнього або особи, що через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники);
- Захисник (представник) — адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має права на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
- Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню у даній справі;
- Експерт — особа, яка є спеціалістом у галузі науки, техніки, культури, інших галузей, що володіє необхідними знаннями;
- Перекладач — особа, яка вільно володіє мовою, на якій спілкується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, або потерпілий чи інші учасники у справі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності:
Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа
- фізична особа
- або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу,
- належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб,
- особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності: Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а:
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено працівником поліції суб’єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.
Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Однак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.
10. Визначення предмету позову
Визначення предмету позову:
- Зміст позовної заяви складається із його предмету та підстав.
- Предмет позову становить матеріально-правову та процесуально – правову вимоги позивача до відповідача.
Розмір позовних вимог залежить від предмету та підстав.
Від визначення предмету спору залежать визначення інших ознак а також побудова стратегії захисту.
Від вірного визначення змісту позовної заяви залежать успішність:
- Вирішення питання про відкриття провадження у справі,
- Визначення предметної юрисдикції та підсудності податкової справи,
- Про залучення в процес інших осіб,
- Проведення подальших підготовчих дій та судового розгляду справи, у тому числі:
- Про визначення обставин, що мають значення для її вирішення,
- Збір та дослідження доказів,
- Юридичної кваліфікації.
- Вирішення справи в суді.
11. Підстави позову
Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:
- фактичні підстави позову – це сукупність юридичних фактів,
- правові – вказівка на конкретну норму права, на яких ґрунтується вимога позивача.
12. Постанова по справі про адміністративне правопорушення
У постанові обов’язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.
• Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов’язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
• Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а.
Цікава судова практика:
• Свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в той час, як пішохід почав рух, водій безумовно створив йому небезпеку, і, відповідно, порушив вимоги п. 18.1 ПДР України (ВС/КАС, справа №751/4821/17,04.12.19);
• Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом’янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18);
• Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19);
• Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред’явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19);
• Телефонний дзвінок не може бути підставою для «вимушеної зупинки» Постанова ВС/КАС від 04.06.2020 р. у справі № 524/10050/16-а.
Першоджерело – https://tinyurl.com/53ed79hv