Blog

28.12.2023

Судді ВС розповіли про останні тенденції у сфері кримінального права України

У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України увага практиків та науковців зосереджена на вчинених воєнних злочинах та злочинах проти основ національної безпеки нашої держави. Дискутується питання про необхідність внесення змін до КК України щодо посилення кримінальної відповідальності за певні кримінально карані діяння, вчинені під час воєнного стану. Йдеться передусім про розділи Особливої частини КК України: «Злочини проти основ національної безпеки України» (розд. І), «Кримінальні правопорушення проти власності» (розд. VI), «Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності» (розд. VIІ), «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» (розд. ХХ) тощо.

Цим та іншим питанням присвятили увагу судді Верховного Суду під час науково-практичної конференції «Сучасне кримінальне право України: конституційний, міжнародно-правовий та порівняльно-правовий виміри».

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська розповіла про конституційні засади індивідуалізації кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України.

За словами доповідачки, починаючи з 2014 року збільшилася кількість загроз конституційному ладу, суверенітету, територіальній цілісності й недоторканності України. А особливої актуальності це питання набуло у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну. Нині в наукових колах обговорюється питання про те, що для ефективної протидії таким загрозам потрібно вдосконалювати кримінальне законодавство у сфері охорони основ національної безпеки України.

Говорячи про індивідуалізацію покарання, Олександра Яновська нагадала про те, що в ст. 61 Конституції України вказано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, в Рішенні від 15 червня 2022 року (№ 4-р(II)/2022) Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов’язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. Встановлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб’єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

Крім того, у Рішенні КСУ від 21 липня 2021 року (№ 3-р(II)/2021) зазначено, що принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов’язаними фундаментальними засадами функціонування всієї юридичної системи України. Отже, конкретні санкції мають бути справедливими та відповідати принципові домірності, тобто законодавець має визначати стягнення з урахуванням їх виправданості та потреби для досягнення легітимної мети, беручи до уваги вимоги адекватності наслідків, які спричинені такими санкціями (у тому числі, для особи, до якої вони застосовуються), тій шкоді, що настає в результаті правопорушення.

Також у цьому Рішенні КСУ наголосив, що справедливе призначення покарання в кримінальному провадженні, зважаючи на інтенсивність та небезпеку його негативного впливу на фундаментальні права і свободи особи, є обов’язковою умовою захисту особи від свавілля в державі, у якій діє принцип верховенства права.

Олександра Яновська звернула увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

У контексті концепції карального правосуддя та відновного правосуддя окремі склади злочинів проти основ національної безпеки потребують карального правосуддя, деякі – відновного.

Так, що більш поширеним є вчинення злочину – то більш відновним має бути правосуддя (застосування пробаційного нагляду немає в частинах 1, 3 ст. 111-1 («Колабораційна діяльність») КК України, хоча змінами до цього Кодексу, які наберуть чинності 28 березня 2024 року, зокрема в ст.436 («Пропаганда війни»), ч. 1 ст. 436-2 («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників»), ч. 2 ст. 442 («Публічні заклики до геноциду») КК України передбачено новий вид покарання у виді пробаційного нагляду). Водночас що менш поширеним і більш тяжким є злочин, то більш каральним має бути підхід (вже застосовано посилення санкції: за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111 («Державна зрада»), ч. 2 ст. 113 («Диверсія») КК України, передбачено покарання, зокрема у виді довічного позбавлення волі).

Тому з метою індивідуалізації покарання потрібно враховувати мету покарання, тяжкість правопорушення, особистість злочинця, уявлення законодавця про систему кримінальних санкцій та будь-які інші релевантні обставини.

Заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк виступила з доповіддю «Кримінальний закон: оцінка критичної необхідності змін під час дії воєнного стану».

Спікерка звернула увагу на три блоки проблемних питань, пов’язаних з внесенням змін до КК України. Перший блок стосується внесення змін до розд. І «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини КК України, другий – змін до інших розділів стосовно кримінальних правопорушень проти власності, у сфері господарської діяльності тощо. І третій блок – щодо доцільності внесення змін у розділ КК України, який стосується воєнних злочинів (розд. ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку»).

За словами Наталії Антонюк, актуальною є проблема розмежування, визначення співвідношення, кваліфікації таких складів злочинів, як державна зрада (ст. 111 КК України), колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України), пособництво державі-агресору (ст. 111-2 КК України). Тому нині важливо, щоб науковці та практики разом закумулювали свої зусилля, знайшли якомога більше точок дотику в цьому питанні, щоб більшість позицій сприймалися однаково як науковцями, так і практиками. Науковцям необхідно сформулювати чіткий орієнтир для правозастосувача щодо кваліфікації тих чи інших діянь.

Крім того, заступник голови ККС ВС розповіла про те, що нині активно обговорюється в медіа така зміна, як поява кваліфікуючої ознаки в кримінальних правопорушеннях проти власності – їх вчинення в умовах воєнного стану. Будь-яка крадіжка, грабіж, розбій, вчинені зараз, тобто в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 4 відповідної статті КК України (185, 186, 187). Санкція, передбачена ч. 4, є значно суворішою, ніж у попередніх частинах.

За словами доповідачки, науковці дискутують, що мав на увазі законодавець: використання особою умов воєнного стану чи йшлося загалом про воєнний стан, уведений на території України. Це питання вже найближчим часом стане предметом розгляду об’єднаної палати ККС ВС.

Також Наталія Антонюк акцентувала ще на такому проблемному питанні, як співвідношення складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-1 КК України («Колабораційна діяльність») та ст. 436-2 («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»). Спікерка аргументувала, яким чином слід кваліфікувати такі дії.

Доповідачка зупинилася також на тому, що сьогодні наукова спільнота, міжнародні партнери активно обговорюють питання стосовно доцільності, можливих ризиків та наслідків внесення змін до ст. 438 КК України щодо конкретизації форм вчинення такого злочину, як порушення законів та звичаїв війни.

Наталія Антонюк резюмувала, що зараз для суддів, правоохоронців важливо побачити концептуально спільну думку вчених щодо проблемних питань, які стосуються злочинів проти основ національної безпеки України, воєнних злочинів, інших кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, і разом знайти шлях вирішення окреслених проблемних питань.

Науково-практична конференція відбулася в межах IV Яценківських читань, присвячених пам’яті судді Конституційного Суду України (1996–2001), члена-кореспондента Національної академії правових наук України, професора Станіслава Сергійовича Яценка (1936–2014).

Організатори IV Яценківських читань – кафедра кримінально-правової політики та кримінального права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка в партнерстві з громадською організацією «UA Experts».

Новини партнерів та ЗМІ