Blog

22.12.2022

Судові процеси про відшкодування збитків, завданих рф (аналіз)

Питання про відшкодування збитків, завданих рф, обговорюється в правових колах з 2014 року, а з початком відкритої збройної агресії воно стало нагальним, що безпосередньо впливає на права українського народу та держави в цілому. Проаналізуємо деякі судові рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).

1. Цивільні справи за позовами фізичних осіб.

 1.1. Справи, пов’язані із відшкодуванням моральної шкоди. 

Так, позивач у справі № 686/30265/21 просив суд стягнути компенсацію за завдану йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 60 000,00 євро, що в еквіваленті складає 1 880 400,00 грн. Позивачка наголошувала, що внаслідок збройної агресії рф проти України, окупації рф частини території Луганської області позивачка та члени її сім’ї фактично позбавлені можливості володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою, що завдає позивачці як моральної, так і майнової шкоди у вигляді неотриманих доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право власності на це нерухоме майно не було порушене, що призвело до порушення низки прав і свобод позивачки. У заочному рішенні суд зауважує, що дії рф спричинили позивачці душевні переживання, змусили її тривалий період часу перебувати у пригніченому стані. Разом із родиною була змушена розпочинати життя спочатку у незнайомому місті, без знайомих, друзів, рідних та грошей. Суд вважає, що наведені причини є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди. 

Також у справі № 211/3600/20 суд задовольнив позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача, який особисто брав участь у бойових діях в період з 07.06.2014 до 31.08.2014 на сході України. Потрапив у полон, де перебував з 29.08.2014 до 10.09.2014, внаслідок чого змушений був тривалий час лікуватися, що спричинило йому як громадянину України та безпосередньому учаснику бойових дій душевні страждання.

При розгляді справ про стягнення моральної шкоди враховуються: тривалість душевних страждань; ступінь втрати соціальних зв’язків позивача; зусилля, які має докласти позивач для відновлення становища, що існувало до порушення його прав; витрати часу на соціальну адаптацію; можливість працевлаштування за спеціальністю на новому місці проживання тощо; стан здоров’я позивача до та після порушення його прав, що спричинило завдання моральної шкоди; наявність шкоди здоров’ю; втрата здібностей або здатність до дітонародження тощо.

1.2. Справи, пов’язані із відшкодуванням моральної шкоди внаслідок загибелі близької людини.

Показовою у таких видах спорів стала постанова ВС від 14.04.2022 у справі № 308/9708/191 (позивачка, діючи у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей, звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф проти України, що призвела до загибелі її чоловіка – військового), у якій ВС наголошує, що: «Після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни». Отже, спори проти рф можуть розглядатися в Україні без необхідності отримання згоди компетентних органів рф. Це значно спростило порядок звернення за захистом прав постраждалих осіб та скоротило строки розгляду цих спорів.

У справі № 215/294/21 позивачка звернулася до суду з позовом до рф в особі посольства рф в Україні та АТ «Сбербанк», який змінив назву на АТ «Міжнародний резервний банк», про стягнення моральної шкоди, в якій просить стягнути солідарно з рф, АТ «Міжнародний резервний банк» на свою користь 1 015 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, пов’язаної із втратою свого батька у зв’язку з його безпосередньою участю у бойових діях із захисту України через збройну агресію рф проти України. Суд вважає, що наслідком саме збройної агресії рф стосовно України, що є загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню також і за нормами ч. 3 ст. 82 ЦПК України, стала окупація частини території України, у тому числі частини Донецької області, де загинув батько позивачки.

Оскільки втрата батька позивачки сталася внаслідок збройної агресії рф, під час надання відсічі якій батько загинув, суд вважає, що саме на відповідача рф покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду позивачці. Суд задовольнив позов частково: ухвалив стягнути з держави рф на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1 015 000 грн.

1.3. Справи, пов’язані із відшкодуванням майнової шкоди.

Так, позивачка у справі № 752/7929/16-ц просила суд разом з відшкодуванням моральної шкоди відшкодувати майнову шкоду, завдану внаслідок збройної агресії рф проти України та окупації рф частини території Луганської області, що спричинило втрату права розпоряджатись та користуватись належним їй житлом. Позов було задоволено частково, судом ухвалено стягнути з рф на користь позивачки: на відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 114 750 грн, що на день пред’явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 4625 євро; на відшкодування моральної шкоди – 985 950 грн, що на день пред’явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 35000 євро. Позивачкою надавались документи про право власності на житло, а також підтвердження факту вимушеного переселення в іншу місцевість. Позивачка в судовому засіданні показала, що з 03.11.2014 тимчасово проживає та зареєстрована за іншою адресою. Вказує, що на даний час відчуває себе у безпеці, але вимушена прилаштовуватися до нових умов життя, шукати заробіток; не має повноцінного відпочинку, оскільки постійно думає про порушення її законних прав, постійно відчуває розчарування внаслідок тривалого порушення прав, безсилля та безпорадність, вимушена витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи множинний і триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачки, зважаючи на практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що є законним обраний позивачкою спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені рф стосовно неї. 

Також цікавими є аналогічні справи №№ 428/11673/19, 522/20396/18, 711/17/19.

2. Господарські справи за позовами суб’єктів господарювання.

Справа № 914/1552/22 за позовом фізичної особи – підприємця до рф про стягнення збитків у розмірі 634 395,30 грн (вартість обладнання). Дії рф позбавили позивача можливості здійснювати реалізацію свого права власності на рухоме майно, позивач позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості його вивезти та зберегти у цілісному і непошкодженому стані, а відтак просить стягнути завдані йому збитки. 

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди; протиправність дій заподіювача шкоди і його вина; причинний зв’язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Отже, зобов’язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов’язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин.

Протиправність діяння відповідача як складового елементу факту збройної агресії рф проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Справа № 922/1059/22 за позовом юридичної особи до рф про стягнення 17 117 000 грн збитків, де в обґрунтування позову позивач вказує на те, що він володіє на праві приватної власності нежитловою будівлею, що розташована в м. Харків. Внаслідок масованого ракетного обстрілу російськими військами центральної частини міста на початку березня 2022 року було повністю зруйновано належну позивачеві нежитлову будівлю. Факт зазначених ракетних обстрілів центральної частини м. Харкова набув значного суспільного резонансу і був висвітлений в численних ЗМІ, у зв’язку з чим є загальновідомим. 

Відповідно до звіту про результати обстеження будівельних конструкцій стан об’єкта аварійний, внаслідок бойових дій повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об’єкта. Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об’єкта. Також суб’єктом оціночної діяльності було виконано оцінку розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди позивачу, в сумі 17 117 000 грн. Тому суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків. 

У справі № 922/916/22 за позовом юридичної особи до рф про стягнення 977 419,06 грн збитків на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження нежитлової будівлі, яка є історичною пам’яткою, вказано, що позивач надав суду акт про пошкодження майна, складений в приміщенні нежитлової будівлі працівниками, які у ній працюють, а також пошкодження підтверджується фотознімками, зробленими, зокрема, за допомогою мобільного застосунку eyeWitness to Atrocities. До того ж право власності позивача підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта. Додатково було надано договори підряду про проведення робіт із приведення нежитлового приміщення у належний стан. Позовні вимоги були задоволені повністю. Також ухвалено додаткове рішення про стягнення з рф витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

3. Позови до міжнародних судових інстанцій.

3.1. Нагадаємо, що Україна подала позови:

  • проти рф до ЄСПЛ щодо порушень положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; до позову приєдналися більшість країн ЄС у якості третіх сторін; 

  • проти рф до Міжнародного суду ООН в Гаазі.

Питання виплати репарацій Україні потребує окремого правового аналізу. Наразі здійснюється розробка дієвих правових механізмів задля притягнення рф до відповідальності шляхом відшкодування шкоди внаслідок воєнної агресії рф. 

3.2. Громадяни, що постраждали від збройної агресії, також мають право звернутися до ЄСПЛ не пізніше 16.01.2023, але за умови, що порушення їхніх прав мало місце до 16.09.2022, адже саме до 16.09.2022 рф була учасницею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заяву до ЄСПЛ разом із доказами можна подати протягом чотирьох місяців після порушення прав через офіційний сайт ЄСПЛ.

Підсумовуючи наведене вище, хотілось би зауважити, що позивачам варто ґрунтовно готуватися до подачі позову проти рф та вжити заходів щодо:

  • збору документів (про право власності, витяги з державних реєстрів тощо);

  • залучення очевидців до фіксації збитків;

  • залучення суб’єктів оціночної діяльності з метою отримання експертного висновку про розмір завданих збитків;

  • за відсутності документів на право власності необхідно долучати до позову первинні документи (видаткові накладні, акти прийому-передачі майна, платіжні документи (в т.ч. про оплату комунальних послуг), банківські виписки, розписки, заповіти, документи, що свідчать про подачу звітності, сплату податків та зборів стосовно майна, що знищене тощо);

  • звернення до правоохоронних органів про вчинення злочинів;

  • проведення інвентаризації у складі комісії з уповноважених осіб;

  • збереження платіжних документів, договорів, замовлень, актів прийому-передачі наданих послуг, виконаних робіт, експертних висновків тощо, пов’язаних із відновленням майна;

  • збору медичних довідок у разі ушкодження здоров’я;

  • ініціювання складання органами місцевого самоврядування актів знищення або пошкодження майна;

  • збереження електронних документів, здійснення screenshot з офіційних повідомлень в ЗМІ, де зафіксоване знищене або пошкоджене майно, збереження будь-яких письмових та електронних листувань, що може підтвердити факти знищення, пошкодження майна чи право власності на нього.

У статті використана фрагментарно інформація з ЄДРСР, яка знаходиться в загальному доступі, станом на день її публікації.

Автор: Анна Франкова, адвокат

Юридичні новини України