13 березня 2025 року війна забрала ще одного мужнього воїна – капітана юстиції, адвоката, арбітражного керуючого Ярослава Васильовича Лаврука. Він віддав своє життя, захищаючи Україну в складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Його серце зупинилося на передовій, але ім’я житиме у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.
Життя, сповнене боротьби та досягнень
Ярослав народився 6 вересня 1986 року в селі Товмачик на Івано-Франківщині. Після закінчення школи вступив до Харківської юридичної академії, обравши шлях служіння закону та справедливості. Свою кар’єру розпочав слідчим у Коломийській поліції. У цей період він зустрів свою майбутню дружину Мар’яну, з якою у 2017 році створив міцну родину. Разом вони виховували донечку Полінку, яка була для нього справжнім світлом у житті.
Його професійний шлях був сповнений досягнень: робота в Головному управлінні поліції, керівна посада в Укртрансбезпеці, отримання ступеня магістра в Національній академії державного управління при Президентові України, адвокатська практика та діяльність арбітражного керуючого. Він був людиною честі, фахівцем високого рівня, а головне – Людиною з великої літери.
Від першого дня війни – на передовій
Проте найбільше випробування прийшло у 2014 році, коли Ярослав не вагаючись став на захист України. Він отримав статус учасника бойових дій, а з початком повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю, аби боронити Київ. Його бойовий шлях проходив через важкі бої, а останнім місцем служби став район Покровського, де він виконував обов’язки начальника юридичної служби 5-ї ОВМБр.
За відвагу та відданість військовій справі Ярослав отримав численні нагороди, серед яких:
- Нагрудний знак «За участь в антитерористичній операції»,
- Медаль «Захисникам Вітчизни»,
- «Почесна грамота Верховної Ради України»,
- Нагрудний знак «Хрест Військова честь» від Головнокомандувача ЗСУ,
- Відзнака Міністра оборони України «10 років сумлінної служби» та інші.
«Дуже боляче писати про нього у минулому часі…»
Для багатьох Ярослав Лаврук був не лише колегою, другом, побратимом, а й натхненням.
Голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко зазначив:
«Ярослав Васильович мав бути з нами довгі роки – відстоювати правду, допомагати людям, будувати справедливу країну. Але його покликав інший фронт, і він не міг стояти осторонь. Ми, адвокати Київщини, завжди пам’ятатимемо його як справжнього професіонала та безмежно чесну людину. Світла пам’ять і вічна шана Герою».
Заступниця голови Ради арбітражних керуючих України Оксана Гонта, яка була його наставницею в професії арбітражного керуючого, не може повірити в цю втрату:
«Ярослав Лаврук, я не можу в це повірити. Ми лише декілька тижнів тому домовлялись про зустріч… Загинув наш захисник, мужній воїн, який служив у лавах 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Ярослав був неймовірною людиною – мужнім, розумним, людяним. Дуже боляче писати про нього у минулому часі… Без батька залишилась маленька донечка, яку він дуже любив. Мої співчуття рідним та близьким Ярослава. Вічна пам’ять Герою».
Андрій Куничак, секретар Коломийської міськради, підкреслив, якою світлою людиною був Ярослав:
«Ти мав творити майбутнє України… Але ти знав, що маєш бути там, де найважче, де ти потрібен найбільше. Побратими та друзі завжди згадуватимуть тебе як справедливого, доброзичливого та завжди готового прийти на допомогу. Мав за честь знати тебе! Вічна пам’ять і слава тобі, друже-побратиме!».
Останній шлях Героя
16 березня у селі Турка на Івано-Франківщині Ярослав Лаврук знайшов свій останній спочинок. Провести його в останню дорогу прийшли рідні, друзі, побратими та колеги. Сотні людей схилили голови, дякуючи йому за відданість Україні, за мужність, за жертву, яка не буде забута.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!