Під час заходу з підвищення кваліфікації у Вищій школі адвокатури адвокат, арбітражний керуючий, заступник Голови Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, а також секретар Комітету з питань банкрутства Юрій Григоренко детально зупинився на фундаментальних засадах судової експертизи. Його виступ був присвячений комплексному розгляду теоретичних основ, організаційної структури та процесуальних аспектів використання спеціальних знань у правосудді. Для адвокатів ці питання мають особливе значення, адже саме судова експертиза часто визначає якість доказування та результати судового розгляду.
Сутність судової експертизи та природа спеціальних знань
Юрій Григоренко підкреслив, що судова експертиза — це не просто технічне або наукове дослідження, а процесуальна дія зі спеціальними гарантіями. Закон «Про судову експертизу» визначає її як дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань для встановлення обставин у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних провадженнях.
Саме спеціальні знання формують ядро експертної діяльності, а їх носії у судочинстві визнаються обізнаними особами. Це професійні знання, здобуті через спеціальну освіту та практичний досвід і недоступні широкому загалу. Адвокат повинен чітко розуміти, коли застосування таких знань є необхідним, а коли експертне втручання може спотворити процес доказування.
Нормативні межі та процесуальні механізми
Судово-експертна діяльність регулюється широким спектром нормативних актів — від Конституції до галузевих кодексів та спеціальних законів, включаючи процесуальні норми у цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному судочинстві, нормами про виконавче провадження та відомчими інструкціями, які визначають порядок призначення та проведення експертиз. Юристам важливо усвідомлювати, що кожне процесуальне рішення щодо експертизи — від постанови слідчого до ухвали суду — має свої передумови, обмеження та наслідки для доказового процесу.
Призначення експертизи залежить від виду провадження: у кримінальних справах ініціатива може належати як стороні обвинувачення, так і стороні захисту, а також слідчому чи суду; у адміністративних справах — органу, що веде провадження, або суду; у виконавчому — державному виконавцю. Чітке розуміння меж цих повноважень дозволяє адвокату ефективно використовувати інструмент експертизи в тактичних цілях.
Інституції, що формують основу експертного середовища
Лектор детально окреслив структуру експертних установ. Систему державних експертиз формують науково-дослідні інститути Міністерства юстиції, що працюють у регіонах та охоплюють основні напрямки експертних досліджень. Окремо функціонують експертні служби системи охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби та СБУ.
Всі вони виконують різні функції, мають свої спеціалізації та методичні підходи. У межах цієї системи приватні експерти становлять важливу альтернативу, адже не перебувають у структурному підпорядкуванні державних інституцій і працюють виключно на підставі професійної атестації та включення до Державного реєстру атестованих експертів.
Приватні експерти, за словами Григоренка, забезпечують гнучкість, оперативність та високу спеціалізацію, що особливо корисно в економічних, технічних або вузькопрофільних спорах. Їхня роль у сучасному судовому процесі стрімко зростає, але водночас вимагає більш уважного ставлення до якості їхньої роботи та доброчесності.
Проблематика «інших фахівців» та межі допустимості спеціальних знань
Окрему увагу було приділено так званим «іншим фахівцям» — особам, що мають спеціальні знання, але не є судовими експертами та не внесені до реєстру. Такий статус створює низку ризиків: від невизначеності відповідальності до можливостей процесуального зловживання. Лектор наголосив, що адвокат повинен критично оцінювати доцільність залучення таких фахівців і завжди брати до уваги можливі наслідки для доказового процесу, особливо коли існує ризик недостовірного або недостатньо професійного висновку.
Комплексна, комісійна, повторна та додаткова експертизи: широкий спектр можливостей і ризиків
Значна частина виступу була присвячена системі класифікації експертиз, яка на практиці часто визначає весь хід справи. Лектор підкреслив, що вибір виду експертизи не є технічним питанням — це завжди елемент стратегії, що впливає на зміст доказів, на їхню силу, на взаємодію сторін та на можливості подальшого оскарження висновків.
Комплексна експертиза, за його словами, є найбільш інтелектуально складною формою дослідження, у якій беруть участь експерти різних спеціальностей. Вона призначається тоді, коли для з’ясування певного питання потрібні знання з різних галузей — наприклад, коли у справі про пожежу одночасно необхідні пожежно-технічні, електротехнічні та будівельно-технічні дослідження, або коли у кримінальному провадженні щодо ДТП слід одночасно оцінити механізм травм і технічний стан транспортного засобу. Кожен експерт досліджує лише те, що належить до його спеціальності, але фінальний висновок вони формулюють спільно. У такому документі чітко вказується, який саме фахівець досліджував той чи інший об’єкт, які методики застосував і яких висновків дійшов. Відповідальність за спільні висновки несуть усі експерти в частині своєї компетентності. Комплексна експертиза завжди вимагає від адвоката дуже точного формулювання питань — саме від них залежить логіка поділу ролей між учасниками експертної групи.
На відміну від комплексної, комісійна експертиза передбачає участь кількох експертів однієї або суміжних спеціальностей, коли дослідження є настільки складним або важливим, що потребує колегіального підходу. Комісію можуть призначити як суд чи слідчий, так і керівник експертної установи — особливо коли виникає необхідність застосувати різні методи в межах однієї спеціальності, або коли обставини справи носять особливо складний характер. У рамках комісійної експертизи визначається головуючий експерт, який координує роботу, але не має жодних привілеїв у формуванні висновків. Спільний висновок можливий лише за умови одностайності. Якщо експерти дійшли різних позицій, кожен із них має право викласти окремий висновок — і для адвоката така ситуація часто є критично важливою, адже розбіжності всередині експертної комісії можуть серйозно вплинути на оцінку доказів судом.
Не менш важливими є процесуальні інструменти контролю якості експертизи — повторна та додаткова. Повторна експертиза призначається тоді, коли сторона має сумнів у правильності первинного висновку або коли попередній документ не відповідає фактам справи, містить суперечності або побудований на неправильній методології. Таку експертизу завжди проводить інший експерт — попередній не може брати участь у повторному дослідженні. Новий експерт має оцінити не тільки фактичні об’єкти, але й логіку, методики та висновки попередника. Для адвоката повторна експертиза є інструментом процесуального захисту, який дозволяє усунути помилки, недбалість або упередженість експерта.
Додаткова експертиза має іншу природу. Вона не спростовує попередні висновки та не перевіряє їхню обґрунтованість — її мета полягає в тому, щоб уточнити деталі, розширити дослідження або дати відповідь на питання, які сторони чи суд не ставили первинно. Її можуть доручити як тому самому експерту, так і іншому фахівцю тієї ж спеціальності. Додаткова експертиза дозволяє поглибити аналіз там, де попередні дослідження виявилися недостатніми, нечіткими або поверховими. Григоренко підкреслив: додаткова експертиза — це інструмент уточнення, а повторна — інструмент перевірки. Помилка у виборі між ними може порушити логіку побудови доказів і навіть вплинути на допустимість експертного висновку.
Експертне дослідження: позасудовий інструмент адвоката
Лектор наголосив, що експертне дослідження — це не аналог судової експертизи. Воно здійснюється поза межами процесу, не потребує ухвали суду та не має статусу джерела доказів у розумінні процесуального закону. Однак його значення недооцінювати не можна. Експертне дослідження може стати основою для правильного формулювання питань при призначенні експертизи, аргументом у перемовинах чи досудовому врегулюванні або доказом у справі як письмовий документ. У деяких ситуаціях воно стає ключем до відкриття можливості призначення повноцінної судової експертизи.
Роль Державного реєстру атестованих експертів
Важливим елементом роботи адвоката є вміння користуватися даними Реєстру атестованих експертів. Саме тут містяться відомості про спеціальність експерта, його освіту, місце роботи, контактні дані, дату та номер рішення атестаційної комісії і термін дії його свідоцтва. Ці дані дають змогу не лише обирати компетентного експерта, але й перевіряти його повноваження та доброчесність, що є критично важливим у складних і резонансних справах.
Підсумок
Судова експертиза — це складний інструмент доказування, який вимагає від адвоката глибоких знань і стратегічного мислення. Розуміння організаційних структур, нормативних обмежень, процесуальних механізмів та можливостей міждисциплінарної взаємодії дозволяє адвокатам ефективно захищати права клієнтів і уникати типових помилок у роботі зі спеціальними знаннями.
Судова експертиза може стати як сильним додатком до доказової бази, так і джерелом ризиків, якщо підходити до неї формально.