Правило 39 — це норма регламенту ЄСПЛ, що регулює застосування забезпечувальних заходів. Керуючись цим положенням, судді ЄСПЛ дають «вказівку» національним органам здійснити в конкретному провадженні певні дії або утриматися від них. Юристи звертаються до Європейського суду за правилом 39, якщо:
- невжиття забезпечувальних заходів може призвести до непоправної шкоди життю і здоров’ю клієнта. Наприклад, за рішенням суду людину збираються екстрадувати в країну, де їй загрожує жорстоке поводження;
- інструменти захисту в рамках внутрішнього права вичерпані й не дали результату;
- рішення необхідно отримати швидко. Звернення за правилом 39 розглядаються від декількох годин до одного дня.
Історія знає показові приклади, коли правило 39 допомагало зупинити екстрадицію. Так, у справі D. v. The United Kingdom людину не дозволили екстрадувати з Великобританії на острів СентКіттс через стан здоров’я. Заявник був важкохворий на СНІД, а на острові не було належного медичного обслуговування. Тож суд дав вказівку залишити людину у Великобританії. Інколи завдяки правилу 39 особу не видають навіть розвиненим державам із високим рівнем забезпечення прав людини. Саме так відбулося у справі Nivette v. France. Суд зупинив екстрадицію в США, адже там заявнику загрожувала смертна кара.
Як домогтися зупинки екстрадиції за правилом 39?
Для цього необхідно звернутися до ЄСПЛ з відповідним клопотанням. У ньому ви маєте якісно обґрунтувати необхідність забезпечувальних заходів щодо вашого клієнта. Якщо ми говоримо про екстрадицію, то в зверненні важливо викласти наступне:
- потенційні ризики, які чекають людину на батьківщині. Це можуть бути факти побиття або тортур вашого клієнта чи інших в’язнів у відповідній країні. Докази, що держава не забезпечує належний захист прав людини — наприклад, у країнах з авторитарним режимом. Використовуйте судові справи, статті в пресі, висновки міжнародних організацій. Підійде все, що допоможе довести реальність загрози;
- неефективність національних інструментів захисту. Покажіть копії ваших заяв, клопотань, скарг, які ви подавали в інтересах клієнта. Надайте копії рішень суду або відповідей від інших державних органів.
У клопотанні обов’язково варто зазначати дату та час потенційної екстрадиції, а також адресу, де наразі знаходиться клієнт. Щоб отримати відповідь від ЄСПЛ якомога швидше, клопотання направляють факсом та дублюють поштою. Звернення, що були відправленні після 16 години, розглядаються лише на наступний день — зважайте на це.
Коли держави не виконують правило 39…
Країни, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язані виконувати рішення та вказівки ЄСПЛ. Проте за невиконання немає жодних санкцій, окрім можливих політичних. Це дозволяє державам з авторитарними режимами або низьким рівнем забезпечення людських прав ігнорувати рішення Євросуду. Яскравий приклад стався нещодавно. Двадцять другого липня 2021 року Російська Федерація не виконала рішення ЄСПЛ про зупинку екстрадиції у справі Олексія Кудіна. Незважаючи на правило 39, РФ таємно екстрадувала чоловіка в Білорусь. Олексій Кудін звинувачується в спротиві силовикам. Хоча, за його словами, у жодних мітингах він участі не брав. Олексій провів під вартою у Мінську 1,5 тижня. А коли його відпустили під домашній арешт, втік на територію РФ. Там його майже одразу заарештували для подальшої екстрадиції. Рішення про видачу суд приймав 21 липня. Адвокат Кудіна звернувся до ЄСПЛ з проханням зупинити екстрадицію за правилом 39, адже в Білорусі арештанту загрожували тортури. Й хоча ЄСПЛ дав вказівку зупинити видачу — російська влада все ж екстрадувала Олексія Кудіна в Мінськ. Додамо, РФ не виконує рішення ЄСПЛ далеко не вперше. В лютому 2021 року Євросуд за правилом 39 вимагав від Росії відпустити Олексія Навального, проте безрезультатно. Адже РФ — єдина країна в Раді Європи, яка на законодавчому рівні «дозволила» собі не виконувати рішення ЄСПЛ. Ще у 2015 році Конституційний суд РФ оголосив, що рішення Євросуду не є обов’язковими до виконання на території Росії. У цілому правило 39 регламенту ЄСПЛ — це дієвий механізм, який періодично рятує клієнтів від небезпечної екстрадиції. Проте виконання цього правила, на жаль, повністю залежить від країни, що вирішує питання про видачу.
Джерело: Юридичний вісник України