Ще до набрання чинності нині діючим Кримінальним процесуальним кодексом України Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ (якого вже немає), роз’яснюючи новели свіжого КПК у своєму Листі «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 15 листопада 2012 р. № 223-1679/0/4-12, звертав увагу, що в разі невиконання засудженим угоди про визнання винуватості встановлено особливий порядок скасування вироку, яким таку угоду затверджено: у межах встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Суд за наслідками розгляду такого клопотання своєю ухвалою може відмовити у скасуванні вироку або скасувати його та згідно з ч. 3 ст. 476 КПК призначити судовий розгляд у загальному порядку або направити матеріали кримінального провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угоду було ініційовано та укладено на цій стадії кримінального провадження.
Пленум Верховний Суд України (якого також уже немає) у Постанові «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 р. № 13, уже на ґрунті узагальнення практики за новим КПК наголошував, що апеляційне оскарження угод про визнання винуватості з підстав, не передбачених ст. 394 КПК (призначення судом менш чи більш суворого покарання, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому угоду не може бути укладено) не допускається, і суди в таких випадках мають відмовляти у відкритті апеляційного провадження (п. 22 Постанови).
Отже, апеляційне оскарження вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з підстав невиконання угоди засудженим не допускається.
Але вироки дотепер оскаржують. І в апеляції, і в касації. Здебільшого це стосується випадків, коли засуджені за особливо тяжкі злочини не виконують обов’язків з підтвердженого доказами викриття інших учасників злочинів (п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК).
Зокрема 7 квітня 2020 р. Верховний Суд у постанові по справі № 761/13021/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора на вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, вказавши, що перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості, а є обов’язком прокурора, та що такий вирок оскаржується за іншою процедурою.
І таких випадків трапляється чимало. А строки на правильне оскарження тим часом збігають…
Добрим орієнтиром для уникнення подібних помилок послужить нова процедура Угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні, якою щойно збагатилася колекція зі 160 процедур на платформі Lex.
Які наслідки укладення угоди і її невиконання, які особливості визнання винуватості одним із підозрюваних (обвинувачених) і невизнання іншими, чи підлягають оскарженню ухвали про повернення кримінального провадження через відмову суду у затвердженні угоди – у новій процедурі для учасників кримінальних проваджень.