Відкрите заволодіння чужим майном, вчинене без корисливого мотиву, не може кваліфікуватися як грабіж за ст. 186 КК

06.01.2022

Відкрите заволодіння чужим майном, вчинене без корисливого мотиву, не може кваліфікуватися як грабіж за ст. 186 КК

Обставини справи: органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, проїжджаючи біля магазину на автомобілі, побачив компанію неповнолітніх дітей, серед яких був і ОСОБА_2, котрий показав ОСОБА_1 непристойний жест рукою. Обурившись діями малолітнього, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, наздогнав ОСОБА_2 і шляхом ривка без застосування насильства відкрито вирвав з рук неповнолітнього мобільний телефон, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 719,17 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 за вчинення вказаних дій визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 186 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
 
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
 
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
 
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора у касаційній скарзі про те, що місцевий суд необґрунтовано визнав відсутність прямого умислу в діях обвинуваченого при заволодінні мобільним телефоном малолітнього, оскільки ОСОБА_1 реально мав можливість розпорядитися майном. При цьому суд не дав правильну оцінку показанням свідків, що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченого.
 
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, проаналізувавши їх, дійшов обґрунтованого висновку про те, що цими доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, не підтверджується, тому рішення суду про необхідність його виправдання є обґрунтованим.
 
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів зазначила, що, спростовуючи пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення, суд перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред’явлене обвинувачення, навів мотиви, за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, зазначи в, з яких підстав визнав окремі докази недопустимими, і обґрунтовано дійшов висновку про його невинуватість, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання. Зокрема, свої висновки суд обґрунтував дослідженими показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, котрі підтвердили, що до ОСОБА_4 з мобільного телефону сина ОСОБА_2 зателефонував незнайомий чоловік і повідомив, що за не правильне виховання сина він забрав мобільний телефон, який йому непотрібний, і він викине його за 100 метрів. Аналогічно ці обставини підтвердили очевидці події ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказали, що того дня, ідучи зі школи з ОСОБА_2, останній показав середній палець водію автомобіля, який проїжджав. Водій, вийшовши з транспортного засобу, наздогнав ОСОБА_2, свідки бачили в нього телефон ОСОБА_2, із якого він дзвонив його мамі, а потім з телефоном сів в автомобіль і поїхав.
 
За таких обставин, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, суди дійшли правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на вчинення грабежу, а саме корисливий мотив як складовий елемент суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 186 КК.
 
Детальніше з текстом постанови ВС від 21.10.2021 у справі №596/1688/18 (провадження №5-3051км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100614149.
 
Юридичні новини України